ЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРСУАЗИВНОСТІ В ДИПЛОМАТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

Метою статті є дослідження лінгвістичних аспектів персуазивності в дипломатичному дискурсі. За допомогою дискурсивного аналізу було встановлено особливості дипломатичного дискурсу, а мовні засоби персуазивності розглянуто за допомогою методів семантичного, синтаксичного та стилістичного аналізу. У результаті дослідження надано визначення персуазивності як комунікативного явища, що передбачає здійснення впливу адресанта на думку, враження, ставлення, почуття, емоції адресата та включає раціонально-логічний і афективний компоненти. Встановлено характерні ознаки дипломатичного стилю: інтердискурсивність, наявність масового адресата, використання кооперативних і конфронтативних стратегій, ритуалізованість, діалогічність, а також персуазивність. Докладно проаналізовано мовні засоби персуазивного впливу, лексичні, граматичні, синтаксичні та стилістичні. Серед персуазивних лексичних засобів варто відзначити етикетні кліше, терміни та фразеологізми, абревіатури, інтернаціональну та книжну лексику, які надають особливу тональність дипломатичному документу. Використання граматичних засобів персуазивності (найвищого ступеню порівняння прикметників і прислівників, інтенсифікаторів, інфінітивних, віддієслівних і паралельних конструкцій) допомагає акцентувати та виокремити важливі елементи в дипломатичних текстах. У свою чергу стилістичні засоби, перш за все епітети, метафори та метонімія, сприяють переконливості дипломатичних промов і звернень. Здобуті результати сприяють подальшій науковій розробці проблеми персуазивної комунікації.