Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти

ПРОБЛЕМАТИКА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН У ПУБЛІЦИСТИЦІ ЮЛІЯНА ТАРНОВИЧА (МІЖВОЄННЕ ДВАДЦЯТИЛІТТЯ)

Володимир Михайлович Наконечний — Sat, 24 Dec 2022 00:00:00 +0200

Мета статті – дослідити особливості артикуляції Ю. Тарновичем багатошарової тематики міжнародних відносин на шпальтах газети «Наш лемко». Завданням розвідки є комплексна реконструкція публіцистики Ю. Тарновича на сторінках «Нашого лемка», присвячена взаєминам українців із поляками, росіянами та євреями. Дослідницька методологія спирається на звичне для праць з історії науки поєднання принципів (історизму та об’єктивності) і методів (філософських, загальнонаукових та спеціально-історичних) наукової праці. Підсумовуючи представлену на сторінках «Нашого лемка» публіцистику Ю. Тарновича, присвячену проблематиці міжнародних відносин, відзначено, що її змістові контури задавало саме життя. Адже русину в його щоденності нерідко дошкульно давалися взнаки агресивна національна та фіскальна політика польської держави, російські агітатори з більшовицькими і москвофільськими гаслами, як і бажання неправедної наживи з боку єврейських корчмарів і перекупників. Все це підштовхувало редактора першої русинської газети до посиленої рефлексії над непростими взаєминами із сусідами з історичної перспективи та в реаліях сьогодення. Наслідками такої рефлексії для Ю. Тарновича було виховання у свого лемківського читача опірності до маніпуляцій непрошених гостей. Подекуди, як це було у єврейському випадку, такі поради перебували під впливом поширеної напередодні Другої світової війни ксенофобії та шкодили самим русинам у їхніх спробах віднайти модель можливо гармонійного міжнаціонального співжиття з незручними сусідами. Втім у цілому публіцистика редактора «Нашого лемка» сприяла утвердженню в русинському середовищі соборницької ідеології та цінностей громадського активізму. Це допомогло лемкам набути потрібні єдність і стійкість у часи світового протистояння, швидко самоорганізуватися після вигнання з рідних земель та вибудувати рівноправний діалог із представниками різних народів у нових країнах проживання.

СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ПІД ЧАС ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

Мирослава Володимирівна Поплавська — Sat, 24 Dec 2022 00:00:00 +0200

Мета дослідження – розгляд сучасних напрацювань зарубіжних вчених й аналіз проблем, які в них піднімаються, у зв’язку з міжнародно-правовим захистом культурної спадщини під час збройного конфлікту. Методологія дослідження ґрунтується, по-перше, на принципах історіографічного аналізу та синтезу, які забезпечують можливість критичного розгляду наукового доробку вчених, дозволяючи порівняти отримані ними результати і встановити повноту вивчення теми, по-друге, на системно-структурному підході, який дає змогу представити тематику міжнародно-правового захисту культурних цінностей у працях вчених у вигляді комплексу пов’язаних та взаємообумовлених проблем, що потребують вирішення. Результати і висновки. Продемонстровано, що захист культурної спадщини під час збройних конфліктів є актуальною та важливою сферою дослідження у ХХІ столітті. Доведено, що зміна кількісно-якісних показників загрози, які постали перед культурною спадщиною у зв’язку із масштабами руйнування та незаконної торгівлі культурними цінностями, вчиненої терористичними групами і країнами останнім часом, спрямовує дослідницький інтерес у напрямку вивчення роботи Ради Безпеки ООН та ЮНЕСКО, поглибленого аналізу доктрин міжнародного права, удосконалення законодавчої бази в частині захисту саме нематеріальної спадщини під час війн і збройних конфліктів та індивідуальної кримінальної відповідальності, постконфліктної реконструкції культурної спадщини та ін. Наукова новизна полягає у тому, що в рамках статті вперше проаналізовані сучасні дослідження і підходи зарубіжних вчених у галузі міжнародно-правового захисту культурної спадщини під час збройного конфлікту.

ПРІОРИТЕТИ ЕКОНОМІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ

Геннадій Олексійович Надоленко — Sat, 24 Dec 2022 00:00:00 +0200

Останні роки у зовнішньополітичних та економічних відносинах України позначилися докорінними змінами, які загострили проблему розширення ринків збуту для українського експорту. Політика «національного егоїзму» економічно розвинутих країн призводить до нарощування із року в рік нетарифних бар’єрів, а торговельні суперечки між глобальними акторами створюють турбулентність на залежних і дуже мінливих ринках країн, що розвиваються. Поліпшення комерційних та економічних відносин між державами сьогодні перебуває у центрі дипломатичних інтересів і обумовлює питання економізації зовнішньої політики для сприяння створенню недискримінаційного середовища для українського бізнесу. Метою статті є визначення пріоритетних цілей та напрямків економізації зовнішньої політики України на тлі сучасних світових тенденцій. Потенціал міжнародної торгівлі і транскордонне розташування дозволяють Україні розвивати євроазіатське, євроатлантичне та південно-східне зовнішньоекономічне партнерство. Методологічним підґрунтям дослідження стало використання міждисциплінарного поєднання низки підходів, інтегрованих з теорією та практикою економізації дипломатії з опорою на загальнонаукові методи аналізу і синтезу, контекстуального аналізу та узагальнення. Зроблено висновки, що міжнародна політика держави щодо інших країн світу визначається головним чином торговельно-економічними інтересами, які є рушійною силою для розвитку економічної дипломатії. Пріоритетними цілями економізації зовнішньої політики є сприяння залученню інвестицій та стимулювання розвитку плацдармів для українського капіталу на зовнішніх ринках, розвитку трансферту сучасних технологій і знань до національної економіки.

СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АУДІОВІЗУАЛЬНОГО СЕКТОРУ МЕДІАЕКОНОМІКИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Ігор Петрович Печеранський, Анатолій Дмитрович Ревенко — Sat, 24 Dec 2022 00:00:00 +0200

Мета дослідження – аналіз сучасного стану та перспектив розвитку аудіовізуального сектору медіаекономіки зарубіжних країн, переважно на прикладі теле- і кіноіндустрії США та ЄС. Завданнями статті є, по-перше, формулювання викликів, перед якими постала медіаіндустрія зарубіжних країн як міждисциплінарний галузевий напрямок, по-друге, діагностика наявного стану справ у теле- і кіноіндустрії провідних країн і, по-третє, окреслення перспектив розвитку цих сегментів аудіовізуальної індустрії з урахуванням викликів і вимог часу. В основі дослідницької методології лежать: діалектичний метод, який узагальнює усі закономірності і процеси в межах аудіовізуального сектору медіаекономіки зарубіжних країн; монографічний – під час послідовного викладу матеріалу зазначеної теми дослідження; методи аналізу та синтезу – при дослідженні специфіки теле- і кіноіндустрії зарубіжних країн на сучасному етапі. Наукова новизна полягає у тому, що в рамках цієї статті вперше проаналізовано економічні особливості аудіовізуального (теле- та кіно-) сегмента медіаіндустрії в контексті сучасних викликів. Висновки. Доведено, що аудіовізуальний сектор, представлений теле- і кіноіндустрією, продовжує не просто відігравати важливу роль у розвитку медіаекономіки зокрема та економіки зарубіжних країн у цілому, але нарощує темпи на сучасному етапі. Проаналізовано відмінності і специфіку взаємодії американської та західноєвропейської моделей медіабізнесу, які сьогодні є найвпливовішими і найкраще відповідають умовам медіаринку. Доведено, що в умовах глобалізації і науково-технологічного прогресу теле- та кіноіндустрія продовжує активно розвиватися, і лідируючі позиції у цьому процесі поки що посідають американські медіагіганти, поряд із нарощуванням потенціалу азійського (зокрема, китайського) кіноринку і досить непоганими показниками в ЄС, Індії та Латинській Америці.

ПОЛІТИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 2014-2022 РР.

Інна Петрівна Шевель, Дар’я Сергіївна Лікарчук — Sat, 24 Dec 2022 00:00:00 +0200

У статті розкрито поняття «війна» з боку порівняння різних визначень. Військове протистояння між державами характеризується тим, що одна із країн не розуміє і не усвідомлює свої позиції і факт війни. У статті аналізуються ключові складові війни нового виду, тобто поняття «гібридна війна». Вивчаються характерні особливості такої війни, де потужно використовуються інформаційна зброя, терористичні прийоми та засоби, незважаючи на міжнародне, військове права та етику, застосовуються психологічні тиски, пропагандистські дії. Військові конфлікти на сьогодні становлять велику загрозу як національній, так і міжнародній безпеці. У XXI столітті глобальна ситуація, яка склалася стосовно війн і безпеки, дуже змінилася, створилася нова модель світового порядку, де старі загрози минули, а нові стали небезпечнішими. Мета статті полягає у вивченні аналізу проблематики війни і ставлення населення України до російського вторгнення на його територію. До методології застосовуємо історичні процедури вивчення характеру війни, політико-аналітичні напрямки розгляду цього поняття та соціоемпіричних даних результатів аналізу досліджень. Наукова новизна полягає у простеженні подій сьогодення, реалій військового конфлікту в Україні і світових ризиків на міжнародному поприщі, відмінностей методів ведення війни з порушенням усіх норм міжнародного права, ігноруванням міжнародних угод, конвенцій, договорів, які укладені для збереження миру та свободи народів різних країн. Висновок важливий тим, що справедливість війни ґрунтується за окремими принципами та цілим набором критеріїв, які не дозволяють країнам використовувати збройну силу за їх бажанням, обмежують їх можливості різними міжнародними угодами у прийнятті, збереженні миру і свобод людей. Історія військових зіткнень показує, що гібридна війна – це не нове явище з використанням нелінійних тактик збройних формувань. Гібридні війни мають велику перевагу над традиційними. Отже, під час такого виду війни під загрозою всі сфери суспільного життя, економіка, політика, культура, освіта, медицина, ідентичність, національність, демократія, свобода, незалежність, цілісність України. Як бачимо, для української державності існує реальна загроза з боку рф, відбуваються постійні акти насильства, звичним стає використання дронів, масовані обстріли по всій Україні із застосуванням терористичних прийомів.

ЦЕНТРАЛЬНА ТА СХІДНА ЄВРОПА У КАНАДСЬКІЙ ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ

Марина Миколаївна Бессонова — Sat, 24 Dec 2022 00:00:00 +0200

У статті розглядається місце Центральної та Східної Європи серед пріоритетів зовнішньої політики Канади. Активність Канади в міжнародних подіях почалася у ХХ столітті та еволюціонувала від моноцентричної орієнтації на Велику Британію, а згодом Сполучені Штати до багатосторонності і участі у міжнародних організаціях та інституціях. В роки Холодної війни основним вектором політики Канади у регіоні було запобігання поширенню комунізму та послаблення зв’язків цих країн із радянським блоком. На той час політика щодо Центральної та Східної Європи була частиною політики Канади стосовно Радянського Союзу. Після революційних подій 1989–1991 рр. вона трансформувалася на технічну і фінансову підтримку трансформації до демократичних змін у регіоні та еволюціонувала у контекст канадської політики щодо усієї Європи. З 2014 року її мейнстрім в регіоні доповнили питання безпеки, спричинені російською агресією проти України. Події повномасштабної російсько-української війни, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, у цій статті не висвітлюються, оскільки вони потребують окремого дослідження. Незважаючи на те, що Центральна та Східна Європа ніколи не була пріоритетом для Канади, активність у цьому регіоні з 1989 року допомагає державі утвердитися як помітному міжнародному гравцю. Сучасна політика Канади та двосторонні відносини із країнами Центральної та Східної Європи базуються на спільних цінностях і підходах до таких вимірів, як підтримка прав людини і демократії, територіальної цілісності та верховенства міжнародного права. Канада є країною-донором для багатьох проєктів і програм, які реалізовувалися і реалізуються у цій частині Європи. Політика щодо регіону дозволяє Канаді мати справу з новими партнерами за кордоном, брати активну участь у міжнародних організаціях і процесах. На початку XXI століття Канада як середня сила намагається використовувати різні методи та механізми для захисту власних національних інтересів на міжнародній арені, а залучення цієї країни до демократичних перетворень Центральної та Східної Європи дозволило розглядати її як важливого і впливового міжнародного гравця.