Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти

ВОЛОНТЕРСТВО ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНОГО ВКЛЮЧЕННЯ ТА МОЖЛИВОЇ САМОЗАЙНЯТОСТІ В СУЧАСНИХ ВИКЛИКАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ: САМОБУТНІ ВІТЧИЗНЯНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Євген Володимирович Сірий, Оксана Володимирівна Сіра — Wed, 10 May 2023 00:00:00 +0300

Пропоноване дослідження у комплексному висвітленні явища волонтерства, з урахуванням досвіду прогресивних країн, окреслює окремі сторони формування волонтерського руху в Україні в умовах викликів широкомасштабної війни проти нашої держави. Особливу увагу приділено новим мотиваційним проявам у цій сфері, які певною мірою впливають на характер соціального включення та часткової самозайнятості людей, зокрема молоді. У статті використано: загальнонаукові методи порівняння, описовий метод, аналіз, узагальнення; системний аналіз застосовано при дослідженні поняття волонтерства, а також при вивченні схильності населення до доброчинності; історичний метод та метод порівняння – при дослідженні особливостей волонтерства в Україні і за кордоном; метод аналогії – для порівняння та пояснення необхідності бракуючих ланок у системі регулювання волонтерської діяльності за різних умов. На підставі соціальних обстежень була доповнена загальна оцінка щодо ситуації з волонтерським рухом в Україні в умовах викликів війни, особливості її активізації, мотиваційний характер у контексті не стільки духовної площини, скільки у площині соціально-господарської залученості. Це виявляється як засіб, форма пошуку та здійснення життєвого потенціалу у кризово-критичний період, що сприяє зростанню можливостей життєвого потенціалу людини, адаптації до виживання у критичних умовах для країни та для себе. Ця теза доповнює і розвиває трудовий підхід (економічний аспект) у концептуалізації волонтерства.

Результати цієї дослідницької роботи є додатковим інформаційним джерелом щодо висвітлення ситуації з розвитком волонтерства в Україні на сьогодні. Дослідження має як теоретичну значимість для поповнення знання у концептуалізації волонтерської діяльності, так і практичну – пропозиції та обґрунтовані рекомендації органам виконавчої влади щодо подальшого сприяння розвитку волонтерства як форми соціального включення і можливої самозайнятості в сучасних викликах війни в Україні.

РЕЄСТРАЦІЯ КОСМІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ВІДПОВІДНО ДО МІЖНАРОДНОГО КОСМІЧНОГО ПРАВА: ПРОЦЕДУРА ТА ЮРИДИЧНІ НАСЛІДКИ

Катерина Анатоліївна Важна, Валерій Васильович Ластовський — Wed, 10 May 2023 00:00:00 +0300

У статті аналізуються юридичні наслідки, які виникають через реєстрацію космічних об’єктів (далі – КО) як для самої держави реєстрації, так і для інших суб’єктів міжнародного права. Аналіз відповідних норм міжнародного космічного права дозволив зробити наступні висновки: обов’язки виконання й дотримання процедур зі здійснення реєстрації КО покладаються саме на державу реєстрації (це може створювати для неї певне фінансове та організаційне навантаження); саме держава реєстрації може здійснювати юрисдикцію та контроль над космічним об’єктом і будь-яким його екіпажем (у т. ч. у контексті порятунку і повернення космонавтів); за державою реєстрації визнається право власності на космічні об’єкти, запущені в космічний простір.

На відміну від попередньо зазначених юридичних наслідків, пов’язаних із державою реєстрації, юридичні наслідки щодо відповідальності (майнова відповідальність за шкоду, нанесену космічним об’єктом, та інші види відповідальності по запуску і використанню КО) відповідно до міжнародного космічного права пов’язуються саме із запускаючою державою (або державами).

Зазначається, що у випадках, коли в запуску космічного об’єкта беруть участь дві або більше держав, то з метою захисту своїх прав та інтересів таким запускаючим державам доречно досягнути домовленостей щодо конкретних аспектів юридичних наслідків реєстрації космічного об’єкта та відповідальності у зв’язку з діяльністю, пов’язаною із запуском і використанням цього КО. У висновках такі домовленості рекомендується закріплювати укладенням письмового міжнародного договору. Результати дослідження базуються на застосуванні логічного, аналітичного та синтетичного методів.

ДОДАТКИ ДЛЯ ГОЛОСУВАННЯ (VAA) ЯК ПОПУЛЯРНИЙ ІНТЕРАКТИВНИЙ ОНЛАЙН-ІНСТРУМЕНТ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ У ЄВРОПІ

Ірина Юріївна Вільчинська, Людмила Степанівна Доскіч — Wed, 10 May 2023 00:00:00 +0300

Мета статті – проаналізувати загальні позитивні та негативні характеристики популярних інтерактивних онлайн-інструментів виборчих кампаній у Європі – Додатків для голосування (Voting advice application, VAA). Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному поєднанні низки підходів, інтегрованих із різних наук, зокрема політології, політичного менеджменту, політичної соціології, міжнародного права і под. Також використано загальнонаукові методи дослідження: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та ін. Висновки. Основна мета онлайн- інструменту VAA – проінформувати, які найважливіші політичні питання відстоюють різні партії, а відтак – зробити вибори прозорими та допомогти виборцю у пошуках кандидата чи партії з найбільш близькими для нього переконаннями і поглядами. Це уможливлює компетентний усвідомлений електоральний вибір. Різні VAA мають і різні способи отримання інформації, обчислення та представлення результату, однак основними у застосунках є такі функції: вказівки щодо пошуку партії, яка щонайкраще відповідає політичним уподобанням. Це вимірюється ступенем згоди з переліком тверджень щодо політичних пропозицій, представлених у програмах політичних акторів.

Завдяки унікальній методології та великому обсягу Додатки надто важливі для наукової сфери, зокрема для дослідників і практиків, які цікавляться політичними партіями, політичною поведінкою та виборами, роблячи значний внесок у дослідження європейських партійних систем і методологію позиціонування партій. Також науковці зосереджують увагу на тому, як VAA впливають на поведінку, голосування і результати виборів, на питаннях методології та вимірювання результатів.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РИНОК ІНДУСТРІЇ МОВЛЕННЯ НАПРИКІНЦІ ХХ СТОЛІТТЯ: СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ

Ігор Петрович Печеранський, Анатолій Дмитрович Ревенко — Wed, 10 May 2023 00:00:00 +0300

Мета дослідження – структурний аналіз ринку індустрії мовлення наприкінці ХХ ст. як вагомої складової європейської аудіовізуальної індустрії. Завданнями статті є, по-перше, відтворення логіки розвитку і функціонування європейського ринку індустрії мовлення зазначеного періоду (виробництво, регулювання, поширення та аудиторія), і, по-друге, розгляд широкого спектра видів діяльності та суб’єктів галузі, враховуючи ланцюг створення вартості. Дослідницька методологія ґрунтується на застосуванні структурного аналізу у поєднанні із циклічним підходом, що допомагає простежити вищезазначену логіку, а також методом якісного аналізу, який виявляє плюралізм підходів, інтеракцію суб’єктів ринку мовлення, його функціональні особливості. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше розглянуто структурні та змістовні характеристики ринку мовлення Європи наприкінці ХХ ст. Висновки. Доведено, що розвиток індустрії мовлення в Європі у зазначений період супроводжувався активним створенням суспільних каналів та виходом на ринок нових приватних конкурентів попри існуючі бар’єри. Серед європейських суспільних мовників переважає плюралізм підходів стосовно правового статуту, організації, стратегії програмування і позицій на ринку, фінансових стратегій управління тощо. Разом із появою нових можливостей у зв’язку із транскордонною трансляцією програм європейська індустрія мовлення залишається сконцентрованою і регуляторною, а існуюча структура ринку нагадує змішану олігополію, де існує недосконала конкуренція між приватними та державними операторами. Наголошено, що нарощування темпів створення нових каналів завдяки цифровій інфраструктурі передачі позитивно оцінюється споживачами і підтримує попит на виробництво нового контенту, а збереження високого рівня концентрації значно вплинуло на комерційну стратегію деяких каналів, вимагаючи від них розробки нових бізнес-моделей.

ГІБРИДНА ВІЙНА ЯК РІЗНОВИД АСИМЕТРИЧНИХ ДІЙ

Ігор Петрович Дерев’янко — Wed, 10 May 2023 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано феномен гібридної війни, розглянуто її якісно нові параметри. Розкрито поняття «гібридна війна», з’ясовано її змістово-сенсове навантаження. Гібридна війна – це особливий тип збройного конфлікту, в якому спостерігається зіткнення симетричних та асиметричних дій. З’ясовано, що асиметричність виступає важливою характеристикою багатьох сучасних збройних конфліктів, у тому числі і гібридного. Визначальними компонентами гібридних війн, за допомогою яких здійснюється одночасний вплив на супротивника, є військовий, політичний, економічний, інформаційний, ідеологічний, психологічний, технологічний, енергетичний. Мета статті – концептуальне осмислення сутності, складових та особливостей гібридної війни, однією з яких є асиметрія дій. Формування уявлень про сучасні виміри гібридної війни об’єктивно зумовило використання загальнонаукових методів. При дослідженні сутності та специфіки гібридної війни на сучасному етапі був задіяний метод аналізу і синтезу. Метод системного аналізу дав змогу розглянути поняття «гібридна війна» як певну цілісну сукупність елементів. Використання історичного методу дозволило досягнути поглибленого розуміння суті гібридної війни. Наукова новизна полягає у розгляді гібридних війн крізь призму асиметричних дій. Доведено, що у гібридній війні широко розповсюджене застосування асиметричних дій, які дозволяють нівелювати перевагу противника у збройній боротьбі. Суттєвою рисою гібридної війни виступає не тільки фактична асиметрія військових потенціалів супротивників, асиметрія дій, а й характер міжнародно-правового статусу суб’єктів конфлікту. Важливо зазначити, що одним із найважливіших аспектів трансформації збройного насильства є значна актуалізація асиметричного компонента.

ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ: ДОСВІД ШВЕЦІЇ

Наталія Петрівна Карпчук — Wed, 10 May 2023 00:00:00 +0300

Мета дослідження – аналіз досвіду Швеції з інформаційної підтримки, зокрема урядової стратегії об’єктивного інформування громадськості про переваги й виклики інтеграції до ЄС і перебіг переговорного процесу. Вступ держави до наднаціональної структури завжди провокує появу полярних думок: від абсолютного схвалення до тотального несприйняття і критики. Така ситуація була і є досі у країнах-кандидатах на приєднання до ЄС. Саме ефективна комунікація – запорука широкої громадської підтримки, особливо коли громадськість висловлює свою позицію на загальнонаціональному референдумі. В основі дослідницької методології – системний підхід, який дав змогу глибше пізнати сутність комунікації та інформаційної підтримки, усвідомити її роль для просування ідеї європейської інтеграції; інтеракційний підхід, який дозволив розгляд комунікаційної взаємодії влади і громадян через призму інтересів й очікувань обох сторін. Нормативно-ціннісний метод уможливив дослідження інформаційної підтримки з погляду позитивного впливу на громадян, формування політичних цінностей та ідеалів, структурно- функціональний метод сприяв вивченню процесу розробки інформаційної підтримки як системи, соціологічний метод дав змогу з’ясувати вплив суспільства, наявних у ньому пріоритетів і переконань на меседжі, сформовані урядом. Методологічною основою дослідження є праці вітчизняних і закордонних фахівців із питань євроатлантичної інтеграції, офіційні документи МЗС Швеції, сайти представницьких структур Швеції та ЄС, аналітичні звіти експертів. Висновки. Продемонстровано, що стосовно євроінтеграційного курсу Швеції Уряд обрав стратегію ненав’язування свого бачення і якомога об’єктивнішого інформування. Зокрема, при МЗС створено Секретаріат з інформації з європейських справ, який мав посилити обізнаність громадян; відкрито call-центр, яким переважно користувалися журналісти; для якісного впливу аудиторія чітко сегментувалася; реклама лише інформувала, де можна отримати інформацію про ЄС, тощо. Щодо висвітлення переговорного процесу, то широко залучалися медіа, які формували громадську підтримку дій Уряду; міністри та речники міністерств регулярно проводили брифінги; було розроблено спеціальну брошуру про перебіг переговорного процесу, яку безкоштовно розсилали домогосподарствам, тощо. Досвід Швеції є прикладом позитивної практики інформаційної підтримки вступу до ЄС, що є вкрай актуальним для України на її новому етапі європейської інтеграції.

СЦЕНАРІЇ РЕФОРМУВАННЯ ООН

Алла Борисівна Міщенко, Руслана Вадимівна Аташкаде, Віктор Васильович Теремко — Wed, 10 May 2023 00:00:00 +0300

Стаття присвячена систематизації ініціатив акторів міжнародних відносин щодо пошуку ефективних сценаріїв реформування Організації Об’єднаних Націй, яка значно втратила свій авторитет, перетворившись на гуманітарного гравця міжнародних відносин, паралельно розгубивши здатність забезпечення миру й балансу сил у світі. У статті виділено причини такого занепаду, а також глобальні передумови пошуку нового змістовного наповнення повноваженнями ООН і її структурних підрозділів, а саме: геополітичний фактор, який характеризується завершенням деколонізації світу, розпадом відразу кількох союзних держав та якісним політичним переходом від тоталітарних систем до сталих демократій; збільшення кількості конфліктів між державами міжсекторального характеру та важливість ролі спецустанов ООН у їх вирішенні; розширення глобальних проблем людства та невідповідність міжнародного права новим викликам; порушення принципу рівності та об’єктивності щодо реагування на кризи залежно від регіону та розвиненості держави тощо.

Шляхом складання порівняльної таблиці та діаграми на основі узагальнених даних вдалося виявити найактуальніші напрями реформування ООН, які просувалися (опубліковувалися) у вигляді окремих сценаріїв, доповідей, проєктів. У дослідженні виявлено, що найчастіше об’єктами реформування ООН були наступні аспекти у функціонуванні Організації: оптимізація Секретаріату; повноваження Генерального секретаря; процедура прийняття рішень, зміна складу й повноважень РБ ООН; інститут права вето в РБ ООН; регіональне представництво; фінансування програм та проєктів. Виявлено, що якісного втілення досягли ті сценарії реформування ООН, що містили пропозиції адміністративного характеру. Відповідно, це продовжує актуалізувати пошук державами нових форм консолідації зусиль щодо реформування ООН із найкритичніших питань.

ЕВОЛЮЦІЯ НАФТОГАЗОВОЇ СТРАТЕГІЇ В ІСТОРІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ АЗЕРБАЙДЖАНУ

Парвана Тельман Мустафазаде — Wed, 10 May 2023 00:00:00 +0300

Метою статті є дослідження еволюції формування азербайджанської нафтової промисловості в зовнішній політиці Азербайджану. Основним методом дослідження є історичний, який сприяв визначенню еволюції нафтової промисловості та енергетичного фактора у формуванні зовнішньої політики сучасного Азербайджану. Метод аналізу сприяв розумінню стратегічної важливості Каспійського регіону, що пов’язано з розвитком транспортно-енергетичної співпраці Азербайджану із провідними державами світу, починаючи з 1994 року, а саме підписанням «Контракту століття». Науковою новизною статті є спроба вперше визначити основні етапи формування нафтової стратегії Азербайджану, вивчити переваги енергетично-транспортного елементу у формуванні його зовнішньої політики та виявити вплив цього фактора на регіональну політику держави. Завдяки науково-джерельній базі підкреслені еволюція нафтової промисловості Азербайджану та важливість нафтового потенціалу країни. Висновок. В сучасному світі енергетичні ресурси можуть виступати факторами впливу на міжнародні відносини. Кожна держава, яка володіє нафтою та газом, має переваги, якими може керуватись у реалізації зовнішньої політики. Однак немаловажним фактом є далекоглядність глави держави, вміння будувати таку парадигму розрахунків, в якій країна буде розвиватись, а не «деградувати». Саме тому в статті високо оцінюється роль Гейдара Алієва, який зламав стереотип малої держави і довів, що вона може підтримувати стратегію балансування між провідними акторами світу. В умовах сучасної конфронтації великих держав Азербайджан керується принципами політичного реалізму та неореалізму, захищаючи власні національні інтереси та регіональну безпеку.

СВІТ НАВКОЛО УКРАЇНИ: ТЕНДЕНЦІЇ КОНФЛІКТНОГО ДИСКУРСУ У ПРОТИДІЇ РОСІЙСЬКІЙ АГРЕСІЇ ШЛЯХОМ ОБ’ЄДНАННЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ЦІННОСТЕЙ

Інна Петрівна Шевель — Wed, 10 May 2023 00:00:00 +0300

Головною проблемою сьогодення є агресія росії проти України. Це стало першою біполярною війною світового масштабу. Війна росії проти України стрімко змінила сприйняття російської загрози і призвела до багатоаспектного конфлікту у світовому співтоваристві. Метою дослідження є наукове, теоретико-прикладне обґрунтування формулювань російським керівництвом цілей вторгнення та їх подача. Методологія дослідження полягає в аналітичному аналізі стану війни на сьогодні. Наукова розвідка надає можливість проаналізувати та показати результати різних досліджень (політичних, соціологічних, історичних) щодо ставлення до війни різних країн і безпосередньо України. Без історичного аналізу неможливо остаточно зрозуміти вторгнення росії в Україну. Також проблемою є політична складова нашої країни, оскільки у владних структурах нерідко виявляються зрадники держави, які працюють на росію. Соціологічні дослідження здійснено за допомогою методу опитування і динаміки підтримки і допомоги Україні в геополітичному просторі. Існує багато моментів, які розглядаються в ракурсі поєднання і пояснення цих аналізів. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні отриманих висновків, зроблених під час війни, з боку європейців щодо України та існуючого напруження в світі та Європі стосовно подій різного спектра, які відбуваються в Україні. Висновок: Європа та цивілізаційний світ кардинально змінили свій погляд і усвідомили масштаби російської загрози для світу. Вони зрозуміли, що українці захищають і відвойовують свої землі не лише заради себе, а й заради збереження миру і стабільності у всьому світі, борються за свою свободу, цінності і демократію, які ми разом поділяємо. І це зафіксовано у багатьох міжнародних документах. Європа об’єдналася, Європа пробудилася, Європа підставила своє плече і надала підтримку. Європейські цінності сьогодні перебувають під захистом України, але за дуже високою ціною.

ДЕРЖАВИ ВИШЕГРАДСЬКОЇ ГРУПИ В УМОВАХ НОВИХ БЕЗПЕКОВИХ ВИКЛИКІВ ВНАСЛІДОК РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Любов Володимирівна Корнійчук, Наталія Володимирівна Матвійчук — Wed, 10 May 2023 00:00:00 +0300

Мета статті полягає в аналізі позиціонування держав-членів Вишеградської групи у новому безпековому середовищі, з’ясуванні особливостей їх співробітництва в нових геополітичних умовах. Завданнями дослідження є: охарактеризувати дії держав щодо посилення власної обороноздатності, проаналізувати ключові зміни у досягненні енергетичної безпеки, з’ясувати особливості забезпечення інформаційної безпеки. У ході дослідження застосовано системний підхід для встановлення взаємозв’язку окремих подій та їх впливу на еволюцію позиціонування держав у новому безпековому середовищі, формування цілісної картини щодо впливу повномасштабного вторгнення РФ в Україну на їх безпекову політику. Використання хронологічного методу та івент- аналізу сприяло розгляду процесу взаємодії держав, порівняльний аналіз дозволив виокремити спільні та відмінні дії у їх зовнішній політиці на сучасному етапі. Для прогнозування перспектив у співробітництві країн було використано прогностичний метод. Зроблено висновки, що російсько-українська війна стала фактором турбулентності у світовому просторі, і Вишеградська група вимушена реагувати на глобальні процеси, що започатковані війною. Внаслідок іншої позиції Угорщини щодо співробітництва із Росією та надання воєнної підтримки Україні в рамках об’єднання ускладнилася координація дій. Імовірно, що група продовжить свою діяльність у тих сферах, в яких держави можуть досягти консенсусу, але ефективність безпекової взаємодії залишається під питанням, а відсутність єдності щодо нових безпекових викликів не сприятиме зміцненню стабільності у регіоні Центральної Європи. Водночас Польща, Чехія та Словаччина розпочали курс на посилення обороноздатності, енергетичної незалежності, інформаційної протидії російській пропаганді, що свідчить про їх активну політику в умовах нових безпекових загроз. Від політичної волі держав залежатиме у майбутньому, наскільки вони будуть готовими використати потенціал об’єднання для просування своїх національних інтересів та забезпечення національної безпеки.