Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти

Теоретичні уявлення про міжнародні відносини учасників Кирило-Мефодіївського товариства («Книга буття українського народу»)

Валерій Васильович Ластовський — пт, 04 лип 2025 00:00:00 +0300

Метою дослідження є аналіз теоретичних уявлень членів Кирило-Мефодіївського товариства, таємної української організації, щодо міжнародних відносин і місця в них українського народу, котрі були відображені у програмному документі – «Книзі буття українського народу». Автором цього твору вважається відомий історик Микола Костомаров. На формування його ідей вплинула загальна міжнародна ситуація, яка супроводжувалася формуванням національних держав у Європі. Водночас на них впливало і протистояння ідеологій панславізму та пангерманізму. Погляди, зафіксовані у «Книзі буття», були не абстрактними, а спиралися на історичний матеріал. У цілому ж головною метою у міжнародному контексті там проголошувалося створення єдиної слов’янської федерації («Слов’янщини»), заснованої на демократичних началах. При цьому традиційно для ліберальних поглядів Нового часу також засуджувалася війна у міжнародних відносинах, яка оголошувалася результатом діяльності диявола відповідно до філософсько-релігійного бачення. Центральним суб’єктом і об’єктом у таких міжнародних відносинах вважалася Україна, під якою розумілися як держава, так і народ як одне єдине ціле. Методологія дослідження заснована на принципах історизму, об’єктивності та системності, із використанням аналізу, логіки і порівняльного методу. Їх застосування дозволило з’ясувати фактори, які вплинули на формування ідеології Кирило-Мефодіївського товариства, та проаналізувати його основний програмний документ. Висновки дослідження засвідчують, що погляди членів Кирило-Мефодіївського товариства на міжнародні відносини, відображені у «Книзі буття українського народу», мали суто ліберальний характер, причому з переважанням ідеалізму. Виникли вони на основі боротьби ідей панславізму та пангерманізму.

Ірраціональні аспекти геополітичного вектора України

Алла Борисівна Міщенко — пт, 04 лип 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу основних очікувань українців від інтеграції в Європейський Союз та Північноатлантичний альянс, які змінювались та трансформувались під тиском історичних подій. Ірраціональна віра у краще майбутнє, пошук надії у розширенні особистих та загальнодержавних можливостей й подолання вад власної управлінської системи є характерними мотивами підтримки такого зовнішньополітичного курсу.

За допомогою історичного методу було артикульовано ключові події, які фіксували суттєву зміну настроїв українців у загальнодержавному дискурсі визначення напрямку розвитку (європейський, євразійський), а саме: Помаранчева революція 2004 р., Революція Гідності 2013– 2014 рр., повномасштабна російсько-українська війна 2022 р. Порівняльний та соціологічний методи зафіксували, що понад 80 % українців підтримують євроатлантичну інтеграцію та ключові кроки влади в реалізації відповідного курсу. Виявлено унікальну ситуацію консолідації настроїв політичної еліти та суспільства щодо фіксації геополітичного вектора інтеграції, що відбулось вперше за роки незалежності.

Було доведено, що настрої та очікування українців прямо протилежні ірраціональній геополітичній емоції страху європейців щодо «Іншого», а тому подолання цих відмінностей, зміна пострадянської поведінкової моделі громадян, прийняття ключових цінностей та принципів життя в Європейському Союзі мають стати трансформаційними завданнями влади в підготовці української політичної системи до інтеграції до клубу демократій.

Президентські вибори 2004 р. в Україні та позиція США

Віктор Олександрович Пашков — пт, 04 лип 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена висвітленню та аналізу позиції і підходів адміністрації Дж. Буша-молодшого щодо президентської виборчої кампанії 2004 р. в Україні та подій Помаранчевої революції. Розкрито міркування та інтереси США, пов’язані з цими виборами, головними з яких стали недопущення потрапляння України на орбіту впливу Росії та відновлення Києвом зовнішньополітичного курсу на європейську інтеграцію. З’ясовано, що офіційна позиція Вашингтона та його політична лінія щодо українських виборів 2004 р. відрізнялися.

На офіційному рівні Сполучені Штати декларували готовність працювати з будь-яким переможцем вільних і чесних президентських виборів в Україні, але у реальності симпатії американських політиків, ЗМІ та діаспори були повністю на стороні лідера прозахідної опозиції В. Ющенка.

Для впливу на суспільно-політичну ситуацію та адміністрацію Л. Кучми США використовували два інструмента – дипломатичний тиск, який з початку 2004 р. постійно зростав, і підтримку зусиль громадських організацій із участі та моніторингу виборів. Зокрема, у 2002–2004 рр. уряд США витратив на програми з підтримки демократії та громадянського суспільства в Україні $101 млн. Так, у 2004 р. це цілі було виділено $34 млн., з яких $18 млн. були спрямовані на різні проєкти, пов’язані з висвітленням і моніторингом президентських виборів, що мало забезпечити прозорість виборчої кампанії та підрахунку голосів.

Окрім того, адміністрація Дж. Буша-молодшого застосувала окрему лінію поведінки щодо президента Л. Кучми, який завершував десятирічне правління. В обмін на неформальні гарантії непереслідування після відходу від влади США кулуарно вимагали виконання двох умов – збереження українського контингенту в Іраку та проведення демократичних президентських виборів.

В умовах розгортання масових протестів проти фальсифікації результатів виборів Сполучені Штати 24 листопада 2004 р. першими серед західних країн заявили про невизнання результатів виборів президента України через численні порушення. У наступні тижні США виступали за мирне вирішення політичної кризи в Україні та закликали до зниження суспільної напруженості.

Роль США у президентських виборах 2004 р. в Україні можна визначити як сприяючу, яка полягала у підтримці інфраструктури моніторингу виборів і тиску на владу щодо забезпечення чесності та прозорості виборчої кампанії. Ці зусилля дозволили вирівняти шанси опозиційного кандидата на перемогу.

Методологія дослідження включає загальнонаукові методи, системний підхід, історичний і компаративний методи. Застосування у роботі системного підходу дало змогу розглянути американську політику та зусилля щодо виборів президента Україні 2004 р. як сукупність взаємопов’язаних кроків і тактик, які були спрямовані на досягнення стратегічних цілей. Використання історичного аналізу дозволило реконструювати хронологію подій і логіку дій адміністрації Дж. Буша- молодшого для впливу на президентську кампанію 2004 р. в Україні.

Метарефлексія корупційних практик: інтерсекція дискурсивних матриць та міжнародної комунікації

Наталія Василівна Лікарчук — пт, 04 лип 2025 00:00:00 +0300

Наративи корупційних практик, функціонуючи у складних політико- економічних констеляціях, конституюють собою не лише соціальну патологію, але й інструмент глобальної стратегічної комунікації. Дискурсивна артикуляція корупції в інтернаціональному вимірі обумовлюється гетерогенними когнітивними структурами, що інтегрують ідеологічні парадигми, медіаефекти та правові диспозиції. Актуалізація проблематики детермінується необхідністю рефлексивної експлікації корупційних феноменів у координатах транснаціональних комунікаційних потоків, де взаємодія політичних, економічних і семіотичних компонентів набуває невідворотного глобалізаційного характеру.

Методологічний каркас дослідження синтезує критичний дискурс- аналіз, постструктуралістську герменевтику та системний підхід до аналізу міжнародних комунікацій. Використання інтердисциплінарної методики уможливлює виявлення латентних механізмів конструювання корупційних смислів у медійному та політичному просторах.

Результати дослідження демонструють, що корупційні наративи перформативно функціонують у політичній семіосфері, де вони не лише репродукують владні диспозиції, але і слугують механізмом регулювання суспільних уявлень. Виявлено, що дискурсивні матриці, через які інтерпретується корупція, інкорпорують полісемантичні смислові інверсії, що опосередковують легітимаційні й делегітимаційні аспекти політичних режимів. Аналіз ключових семантичних опозицій у публічних та дипломатичних дискурсах висвітлює специфічну інтерференцію між локальними і глобальними стратегіями маніпуляції корупційною проблематикою. Дослідження доводить, що семіотичні конструкти корупційності формуються у взаємодії політичних інститутів, медіакорпорацій та міжнародних організацій, що функціонують у межах дискурсивних режимів влади.

У висновках наголошується на необхідності подальшої реконцептуалізації корупції як складної комунікативної конструкції, що зазнає динамічних трансформацій під впливом інформаційно-комунікаційних технологій. Зауважується на важливості переосмислення ролі медіадискурсів у легітимації антикорупційних заходів, що, будучи вкоріненими у владні парадигми, часто функціонують як механізми прихованої політичної інструменталізації.

Вплив глобалізації на національні культури та ідентичності: соціологічний аналіз процесів примирення

Інна Петрівна Шевель — пт, 04 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджується процес глобалізації, яка суттєво трансформує національні культури та ідентичності, спричиняючи як позитивні, так і негативні зміни. Розглянуто механізми цього впливу, зокрема через міжкультурний обмін, медіа, міжнародну економічну інтеграцію.

Метою наукової розвідки є вивчення впливу глобалізаційних процесів на національні культури та ідентичності, а також аналіз механізмів примирення між культурами, що виникають в умовах глобалізаційних змін.

Методологія дослідження спрямована на використання соціологічного підходу, зокрема, інтерпретативного та компаративного аналізу, для оцінення процесів глобалізації. Аналіз здійснюється через вивчення конкретних кейсів та порівняння їх на основі глобальних і локальних тенденцій та використання структурного аналізу, дедуктивних процедур.

Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі впливу глобалізаційних процесів на національні культури в умовах сучасного міжкультурного обміну та міжнародної взаємодії з акцентом на український контекст, а також зауваженні на тому, що глобалізація в культурі особливо проявляється у сфері мистецтва та в динаміці розвитку культурної політики.

У дослідженні використані такі методи: кількісні, якісні, кейс-стаді, документальний аналіз, які охоплюють вивчення впливу глобалізаційних процесів через призму культурологічних і соціологічних теорій з акцентом на механізми культурного примирення, адаптації національних культур до глобальних змін та збереження культурної ідентичності.

Висновок обумовлюється аналізом основних тенденцій, зокрема гомогенізації культур, загрози втрати традицій, а також нових форм гібридної ідентичності. Дослідження базується на прикладах із різних країн, зокрема України.

Внутрішньосистемні фактори кризи ліберальної демократії в сучасному світі

Борис Леонідович Дем’яненко, Тетяна Петрівна Прядко — пт, 04 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті констатовано, що натепер уявлення про кризу ліберальної демократії стало домінантним у соціально-філософському й політологічному дискурсах. Більшість досліджень представляють ліберальну демократію в європейському досвіді або пострадянському. У вітчизняній політичній науці досі відчувається брак фундаментальних комплексних досліджень прояву кризових явищ і прогнозування перспектив ліберально- демократичних цінностей і практик у глобальних масштабах. Метою дослідження є виокремлення внутрішньосистемних факторів суспільного розвитку сучасності, які викликають антидемократичні й антиліберальні трансформації існуючих розвинутих ліберальних демократій світу. Автори припускають, що сучасна криза ліберальної демократії може бути продуктивно досліджена на змістовних розломах сучасності, у широкому контексті взаємовпливів доктрин і політичних ідеологій демократії й лібералізму, зростання популістських тенденцій у світі, посилення авторитаризму та кризи ліберально-демократичних інституцій, в умовах новітніх геополітичних змін і стратегічних переформатувань інтересів. Під час проведення дослідження використано соціологічний, історичний, структурно-функціональний, системний, компаративний, методи аналізу й синтезу, дедукції та індукції, прогнозування, спостереження. Акцентовано увагу на небезпеці кризи ліберальної демократії, оскільки посилення антидемократичних тенденцій на планеті не лише має суттєві негативні наслідки для особистих прав і свобод людей, але й продукує економічні та безпекові ризики.

Часопис «Лемківщина» як трибуна культурної дипломатії діаспорного русинства

Володимир Михайлович Наконечний, Ольга Григорівна Бенч — пт, 04 лип 2025 00:00:00 +0300

Мета статті – з’ясувати евристичний потенціал публікацій «Лемківщини», сфокусованих на реалізацію широкого кола накреслень культурної дипломатії. Завданням дослідження є комплексне осмислення видавничого феномену «Лемківщини» як інструменту культурної дипломатії діаспорного українства. Дослідницька методологія спирається на звичне для праць з історії науки поєднання принципів (історизму та об’єктивності) і методів (філософських, загальнонаукових та спеціально-історичних) наукової праці. У підсумку відзначено, що проведений аналіз дозволяє переконливо атестувати часопис «Лемківщина» авторитетним медійним майданчиком для комунікації між тими представниками діаспорного українства, які залишили терени Східних Бескидів після руйнівних для русинського субетносу подій Другої світової війни. Така популярність пресодруку перетворила його на ефективний інструмент української культурної дипломатії у вільному світі. Виконуючи важливі просвітні та інформаційні функції, цей орган діаспорного русинства транслював своїм читачам травмовану пам’ять про втрачену лемками малу батьківщину, а також акцентував на органічній єдності Лемківщини з рештою українських етнічних територій. Водночас часопис став промовистим свідченням виходу лемкознавства діаспорного періоду на якісно новий – академічний рівень вивчення русинського субетносу. Мовиться про те, що його редактори й дописувачі помітну увагу відводили публікації джерельних, аналітичних та картографічних матеріалів, що й сформували необхідний компендіум підставових знань для комплексного осягнення лемківського цивілізаційного феномену у повноті його духовних і матеріальних проявів. Саме вагомість набутого редакторами «Лемківщини» досвіду в галузі культурної дипломатії стала ключовим аргументом для перенесення пресодруку на материкові терени після здобуття української незалежності.

Інвестиційні ризики Китаю в нафтову інфраструктуру Анголи: економічний, соціальний та політичний аналіз

Сергій Анатолійович Будник — пт, 04 лип 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються інвестиційні ризики Китаю в нафтову інфраструктуру Анголи в умовах їх партнерства, зосереджуючись на економічних, соціальних та політичних показниках, що впливають на повернення кредиту Китаю шляхом імпорту нафти з Анголи. Метою цього дослідження є аналіз впливу прямих китайських інвестицій на політичний, соціально-економічний та макроекономічний розвиток африканських країн на прикладі Анголи, вивчення змін у повсякденному житті та інфраструктурі до і після китайських інвестицій. Методологічною основою статті є принцип багатофакторності, який вивчає всі об’єктивні та суб’єктивні фактори, що впливають на історичні процеси, що дозволяє провести ретельний аналіз відносин Китаю та Анголи. За допомогою статистичного методу та з використанням вторинних джерел, таких як МВФ, Світовий банк, Національний банк Анголи та ANPG, автором було проаналізовано довідковий і статистичний матеріали, що простежують специфіку відносин між КНР і Анголою в політичній та економічній сферах. Метод прогнозування допоміг спрогнозувати можливий розвиток для «Ангольської моделі» в контексті китайсько-африканських відносин. Встановлено, що основні проблеми ефективного управління ресурсами в економіці Анголи включають обмежену якість інституцій, недостатній людський капітал і залежність від китайських інвестицій, що призводить до збільшення боргу та ускладнює диверсифікацію економіки.

У загальному висновку підкреслено, що китайська економічна діяльність в Анголі може стати прикладом для африканських країн, які розвиваються, особливо для тих, у яких є значні енергетичні ресурси. «Ангольська модель» надає китайським компаніям доступ до сировини, включаючи сиру нафту, та відкриває ринки для китайської продукції, дозволяючи їм інвестувати у партнерські країни, однак обмеження виникають через збройні конфлікти та політичну нестабільність, що збільшує інвестиційні ризики та ускладнює розширення політичного впливу.