Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти

ГЕОПОЛІТИКА: ЕВОЛЮЦІЯ ІДЕЙ У КОНТЕКСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ МИРНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ ДЕРЖАВАМИ

Ірина Юріївна Вільчинська, Тетяна Іванівна Биркович — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано основні положення геополітики, викладені у працях класиків Х.-Дж. Маккіндера, Р. Челлена, А.-Т. Мехена, К. Хаусхофера, К. Шмітта, а також з’ясовано основні напрями імплікаційних змін у першорядних геополітичних положеннях. Мета статті – окреслити основні теоретичні виклади науковців, які сформували підґрунтя геополітичного підходу до дослідження міжнародних відносин, із проєкцією у новітнє бачення геополітики, її трансформацій та значення для сучасного політичного світоустрою, безпечного співіснування, розподілу інтересів та балансу провідних сил на міжнародній арені.

Методологічним підґрунтям дослідження стало використання міждисциплінарного поєднання низки підходів, інтегрованих з історії, політології, теорії міжнародних відносин з опорою на загальнонаукові методи аналізу і синтезу, контекстуального аналізу та узагальнення.

Зроблено висновки, що спільною візією дослідників – теоретиків геополітики – є розуміння держави як окремого просторово-географічного організму, особливості якого впливають на специфіку її зовнішньополітичних пріоритетів, а відповідно – міжнародної комунікації. Нині сформульована ними концепція протистояння з урахуванням морської могутності хоча і продовжує визначати основні зовнішньополітичні доктрини сучасних держав, однак не залишається єдиною і домінуючою. Вважаємо, що одвічною цінністю їх ідей
є твердження, що врахування «географічних» моментів дає змогу зрозуміти справжній баланс сил без застосування зброї, що, на нашу думку, є важливим фактором збереження мирних взаємовідносин між державами.

Водночас неоднозначність та полярність більшості сучасних критичних публікацій, наприклад, щодо «українського питання» (хоча будемо справедливими, що більшість із них – це почасти публіцистичне теоретизування, яке не претендує на науковий аналіз), слугує своєрідним підкріпленням критичного ставлення до геополітики, зокрема з огляду на її вертикальність, двомірність, підпорядкування тощо, що власне і стало підґрунтям формування її альтернативних концепцій у руслі критичної геополітики, феміністської геополітики, альтер-геополітики, антигеополітики, біополітики і под.

ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ БЛАГОДІЙНИХ МАТЧІВ УКРАЇНСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ (У КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 2022 Р.

Сергій Михайлович Кулик — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

Досліджено суспільно-політичні аспекти благодійних матчів українських футбольних клубів «Динамо» (Київ) та «Шахтар» (Донецьк) у країнах Європи у контексті російсько-української війни 2022 р. Ці матчі мали на меті інформувати міжнародну громадськість про повномасштабне збройне вторгнення Росії в Україну та збір коштів для постраждалих («Динамо»), привернути увагу до великої кількості жертв і постраждалих серед дітей («Шахтар»). Автор стверджує, що благодійне європейське турне українських клубів позитивно вплинуло на імідж фанів і вболівальників клубів, європейського футболу, країн загалом, сприяло покращенню взаєморозуміння між народами. Найбільша кількість «матчів за мир» пройшли у тих країнах, які найбільше допомагають Україні у захисті її територіальної цілісності і самі пережили жахіття війни. Це – Польща, Туреччина і Хорватія. Інші країни також підтвердили свою політичну підтримку України і на «спортивному» фронті. Політичні аспекти товариських матчів українських клубів охопили різні сфери суспільного життя. Серед них: історія (міста держав Європи), інформаційна (боротьба з фейками), політична культура (громадянська позиція відомих осіб, акції і поведінка гравців, глядачів), спортивна (відмова клубів провести матчі), мистецтво (проведення перформансів). Політичні аспекти мали різні вияви: візуальний (оформлення стадіонів, форма футболістів, банери і плакати глядачів), вербальний (скандування і кричалки фанів) і медійний (маніпулювання інформацією).

Методологія статті ґрунтується на логічному, порівняльному, статистичному та когнітивному методах дослідження.

ВІЙНА, МИР, ДИПЛОМАТІЯ І МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТОПИСАННІ ПОЧАТКУ ХVІІІ СТОЛІТТЯ

Валерій Васильович Ластовський, Катерина Анатоліївна Важна — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

Теорія та історія міжнародних відносин як науковий напрям потребує більшого звернення до джерел, пов’язаних з українською історичною спадщиною. Зокрема, мало уваги звертається на ті пам’ятки минулого, котрі містять у собі як історичну інформацію, так і теоретичні уявлення про міжнародні процеси. До них, зокрема, відносяться Літопис Самовидця, Літопис Григорія Грабянки та Літопис Самійла Величка, створені на початку ХVІІІ століття. Головним чином вони використовуються в суто історичних дослідженнях, але не в працях, пов’язаних із теорією та історією міжнародних відносин. Наукова новизна дослідження визначається необхідністю актуалізації для дослідників теорії та історії міжнародних відносин історичних джерел українського походження і їх більшого залучення до наукових розвідок. У статті розглядається інформаційний потенціал українських літописів початку ХVІІІ ст. та звертається увага на особливості викладення в них історичних фактів, що стосуються міжнародних відносин. Увага акцентується на відображенні в літописах питань війни, миру і дипломатії на теренах Центрально-Східноєвропейського регіону. Слід зважати, що виклад їх текстів є україноцентричним та базується навколо подій, пов’язаних із міжнародними процесами др. пол. ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. Підкреслюється поєднання в поглядах літописців їх ідеалістичних та реалістичних уявлень. Важливим є також розуміння практичної діяльності авторів відповідних творів, що теж знайшло відображення у їх текстах. Методологія дослідження побудована на загальнонауковому логічному методі, принципах історизму та порівняльному аналізі джерел.

МАЙБУТНІЙ ГЕОПОЛІТИЧНИЙ СТАТУС УКРАЇНИ В СУЧАСНІЙ ЄВРОПІ

Алла Борисівна Міщенко, Віктор Васильович Теремко — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

У статті аналізується здатність України набути нового геополітичного статусу в Європі у період поствоєнного розвитку. Враховуючи динаміку та тривалість російсько-української війни, аналіз здійснювався в середньостроковій перспективі та з урахуванням міжнародної і геополітичної оцінки. Шляхом порівняльного методу вдалося виявити відмінності між позиціями учасників сторін і країн-партнерів України, які мобілізували військові та геоекономічні зусилля на зміну парадигми мети завершення війни із примирення агресора на його максимальне послаблення. Також були зіставлені сценарії як розвитку війни, так і пропозиції щодо її завершення, зокрема й «Італійський план миру», пропозиції Г. Кіссінджера та аналітичних центрів США й України. Отримані результати дали можливість екстраполювати здобуті дані у визначення трьох можливих геополітичних статусів України в Європі: статус геополітичного посередника між Заходом і Росією (найбільш бажаний для європейської кон’юнктури), статус геополітичного регіонального лідера (найбільш відповідає інтересам України і максимально інтегрує в структури ЄС і НАТО), статус «військової периферії» (влаштовує країни-партнери та Україну, але знижує динаміку розвитку країни).

Swot-аналіз майбутніх геополітичних статусів України в Європі довів, що російсько-українська війна остаточно визначила й закріпила здатність України самостійно реалізовувати свою міжнародну суб’єктність, однак реалізація бажаного та втілення статусу в регіональному масштабі залежатиме від таких показників, як збереження міжнародної антивоєнної коаліції, власна політична стабільність із демократичним прогресом, посилення військової могутності, отримання реальних гарантій безпеки, утримання територіальної цілісності.

«ENTENTE CORDIALE» ПРОТИЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ: БОРОТЬБА КИТАЮ ТА РОСІЇ З ОДНОПОЛЯРНИМ ПОРЯДКОМ

Емре Озігчі — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

Поточні проблеми між Заходом/західними союзниками та Росією і Китаєм мають системний характер не з огляду структури, а порядку, отже, не в сенсі спільноти, змодельованої за владними відносинами між суб’єктами мікроекономіки, а в сенсі інтерсуб’єктивного, нормативного посилання, яке породжує значущі, живі відносини індивідуального актора та системи, які охоплюють відносини влади. Вони становлять зміст фундаментальної діалектики між двома світоглядами, тим, що визначило постбіполярний/однополярний міжнародний порядок, і тим, який ці дві великі держави довго зберігали через свій індивідуальний modus vivendi з ним. Їхній modus vivendi значною мірою зник із причин, характерних для кожного з них. «Антитетичний» характер їх виклику полягав у тому, щоб гнучко, але міцно вирівняти дві сили, тоді як самостійна «тетична» природа однополярного порядку поки що сповільнила його реакцію. Сердечна згода виявилася довговічною також під час останнього епізоду протистояння між Росією та міжнародним порядком, вторгнення в Україну.

Сама наявність однополярного порядку робить союз протилежних держав дійсним і системним магнітом для інших режимів аналогічного характеру або такого, що тяжіє до подібного, надаючи їм можливість узгодження у сфері безпеки. Проте, між Китаєм і Росією немає культурної чи історичної подібності, яка могла б призвести до природного вирівнювання. Їхні загальні побоювання стосовно безпеки по відношенню до сепаратистських та фундаменталістських рухів є скоріше питанням спеціальної координації, як це було у 90-х роках, а не основою для погодження. Торгівля, фінанси та інвестиції, безумовно, становлять спільний інтерес, проте самі по собі вони не є підставою для узгодження, а є його наслідком, про що свідчить їхня необхідність бути політично збалансованими. Військова співпраця, зокрема постачання російської зброї та технологій Китаю, мають важливе значення, проте це потреба зумовлена дедалі більш конфронтаційними відносинами з однополярним світом і знову є наслідком, а не причиною об'єднання.

БРЕКЗИТ ЯК ЧИННИК ЛОКАЛЬНИХ І ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН ВІДНОСИН ПОЛЬЩІ З ЄВРОСОЮЗОМ

Антоніна Миколаївна Шуляк, Олег Ігорович Лапін — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

Стаття присвячена актуальній події для держав-членів Європейського Союзу – дослідженню загроз існування ЄС у контексті Брекзиту та перспективи Полекзиту. Британські аналітичні центри і експерти давали абсолютно різні прогнози, та у результаті Брекзит все-таки відбувся. Подальший розвиток подій спонукає аналітиків та експертів з усього світу робити прогнози розвитку як цілих країн, так і окремих галузей держав. Зокрема, збільшення євроскептичних настроїв у Великобританії було спричинено інституційною кризою ЄС та загостренням кризових процесів. Основні питання, навколо яких активно дискутують: втрати для економіки ЄС та Великої Британії; подальша доля Шотландії та Північної Ірландії; статус Гібралтару; міжнародний авторитет ЄС; престиж та міжнародне становище Британії. Метою статті визначено – спрогнозувати подальші події та наслідки після виходу Великої Британії з ЄС для економічної, політичної, міжнародної сфер; дослідити, яким чином вихід Британії та усі зазначені фактори вплинуть на Полекзит. З’ясовано причини, що призвели до виходу Великобританії з ЄС, зокрема, міграційна криза, уповільнення економічного зростання країн Єврозони, загострення боргової кризи південноєвропейських країн тощо. Поглиблення євроінтеграції і поступове перетворення ЄС на об’єднання, що за своїми ознаками дедалі більше нагадує федеративну державу, також вивчається як один із факторів виходу Великобританії з ЄС. Також увага сконцентрована на конфлікті Польщі з ЄС, проаналізовано причини, які призвели до такої ситуації. Зокрема, у роботі розглядається ймовірність виходу Польщі з ЄС та передбачаються можливі варіанти подій у відносинах Євросоюзу з Польщею.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ У ХХІ СТОЛІТТІ

Анатолій Дмитрович Ревенко — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

Мета статті полягає у розгляді концептуальних засад/принципів реалізації глобальної економічної справедливості у ХХІ столітті. Завданнями статті є виокремлення та аналіз цих засад з урахуванням наявного соціально-політичного і нормативного контексту, який виник під впливом тривалої історичної практики асиметричних економічних відносин, а також основних теоретичних підходів (розподільної справедливості, права на розвиток та підходів третього світу до міжнародного права). Дослідницька методологія спирається на доктринально-правовий підхід, який потрібний для пояснення та розуміння поточного стану міжнародного економічного правового режиму, критичний міжнародно-юридичний підхід, а також елементи системного і порівняльного аналізу, загальнонаукові методи (аналіз, синтез, узагальнення). Наукова новизна статті полягає у спробі виокремити та обґрунтувати концептуальні принципи як дійові інструменти подолання асиметрії в рамках міжнародних економічних відносин та досягнення глобальної економічної справедливості в майбутньому. У підсумку проведеного дослідження було, по-перше, виокремлено та розглянуто такі концептуальні засади глобальної економічної справедливості, як визнання та інтеграція розвитку в якості центральної мети міжнародної економічної політики; реструктуризація та операціоналізація ідеї диференційованого режиму в торговельній політиці; залучення прав людини разом із соціально-економічними, політичними та громадянськими правами до укладання міжнародних угод і пов’язаних із ним політичних питань; закріплення ідеалів прозорості та рівної участі в міжнародній економічній практиці; розширення глобальної соціальної відповідальності, яка сприяє виробленню механізмів етизації економічних практик, що їх повинні однаковою мірою дотримуватися усі учасники міжнародних ділових відносин. По-друге, доведено ефективність цих засад в якості інструментів виправлення несправедливого status quo та налагодження справедливої, чесної та сумісної з розвитком системи торгівлі, більш вигідної для світу у ХХІ столітті.

ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ВІЙНИ: МІЖНАРОДНО-ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Наталія Василівна Лікарчук, Дарʼя Сергіївна Лікарчук — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

У статті досліджуються інформаційно-психологічні війни, здійснюється аналіз їх філософської основи, складових компонентів, умов розвитку, методів ведення, які сьогодні визначають результати будь-якого сучасного військового протистояння.

Особлива увага приділена ролі ЗМІ в операціях інформаційно-психологічних війн та розглянуті технології їх ведення. Проаналізовано способи протидії інформаційній агресії та забезпечення інформаційної безпеки суспільства.

Інформаційно-психологічні війни визначаються як «війни культури», як культурне зіткнення, що проявляється через часткове руйнування основ буття суспільства та ціннісних орієнтацій та дозволяє супротивнику закріпити свій вплив. Увага акцентується на тому, що у таких війнах реалізується відчуження людини від своєї культури, від культурної ідентичності, й таким чином спустошуються культурні коди суспільства.

Аналізується комплекс засобів інформаційно-психологічного впливу на населення, еліту країни, військо, що визначаються терміном «інформаційно-психологічні операції». Визначено, що всі інформаційно-психологічні операції репрезентують узгоджену пропагандистську діяльність і психологічний вплив.

Охарактеризована лінгвістична проблематика інформаційно-психологічних війн. У статті наведено деякі теоретичні положення, які можуть скласти психологічну базу лінгвістики інформаційно-психологічної війни. Розглянуті ті умови успішності психологічного впливу, які безпосередньо стосуються впливу словом, організації мовного впливу з урахуванням закономірностей сприйняття, осмислення і засвоєння інформації, логічної продуктивності текстів та врахування особливостей формування переконань, стереотипів і установок.

Названі деякі мовні стратегії і тактики інформаційно-психологічних війн і на конкретних прикладах показані можливості лінгвістичного аналізу їх текстів з урахуванням основних теоретичних і практичних розробок психології війни.

РОСІЙСЬКА ВІЙСЬКОВА АГРЕСІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ 2014–2022 РР.: ПОЛІТИЧНІ ТА ПОБУТОВІ НЕОЛОГІЗМИ НАЗИВАННЯ АГРЕСОРА

Борис Леонідович Дем’яненко, Віра Миколаївна Дем’яненко — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

У статті здійснено спробу на основі опублікованої різножанрової літератури дослідити соціально-психологічний контекст появи, сутність, особливості активного вжитку політичних і побутових неологізмів для ідентифікації та називання російських агресорів, окупантів, мародерів і військових злочинців. Акцентовано увагу на тому, що більшість назв, які ми нині вживаємо як у повсякденні, так і в науковому дискурсі для називання російських агресорів, окупантів, мародерів і військових злочинців, з’явились у середовищі українських громадян як закономірна психологічна реакція (гнів, зневага, відчай, огида, прокляття, жах і т. п.) на дії Російської Федерації, пов’язані з анексією АР Крим, початком російської агресії проти України у 2014 р., особливо з переростанням її у повномасштабну 24 лютого 2022 р. Зазначено, що активне використання політичних і побутових неологізмів для ідентифікації та називання російських агресорів є вираженням внутрішнього оціночного ставлення людини до того, що відбувається нині в Україні. Поява цих неологізмів призвела до їх швидкого включення в лексикон політиків, журналістів, військових, представників експертного середовища. Започатковується формування нового офіційного дискурсу дефініції «рашизм» (В. Горбатенко, О. Гринів, С. Дацюк, Б. Дем’яненко, В. Дем’яненко, О. Кафтан, О. Костенко, О. Романчук, М. Томенко). Констатовано, що урізноманітнення української мови політичними і побутовими неологізмами з негативною конотацією («рашизм», «рашисти», «путінізм», «орки», «русня», «кацапи», «свинособаки») бачиться не більше ніж емоційним інтонуванням мови, яке натепер переходить у режим «шаленого козацького сарказму», що воює з ворогом не лише на полі бою зброєю, але й «кріпким» словом. Зроблено застереження, що розмивання людяності через вживання неологізмів із негативною конотацією може перерости у дегуманізацію, розлюднення й постання колективних образів для ненависті.

«ДО БРАТІВ НА ЧУЖИНІ»: ЕМІГРАЦІЙНА СТОРІНКА «НАШОГО ЛЕМКА»

Володимир Михайлович Наконечний, Тарас Валерійович Лисенко — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

Мета статті – дослідити особливості представлення на шпальтах газети «Наш лемко» багатошарової еміграційної тематики. Завданням розвідки є комплексна реконструкція переселенського дискурсу часопису «Наш лемко». Дослідницька методологія спирається на звичне для праць з історії науки поєднання принципів (історизму та об’єктивності) і методів (філософських, загальнонаукових та спеціально-історичних) наукової праці. У підсумку проведеного дослідження було відзначено багатоаспектність і різножанровість еміграційної проблематики на сторінках «Нашого лемка», котра перетворює його на правдиву енциклопедію закордонного русинства. В цій своєрідній енциклопедії були представлені найрізноманітніші аспекти українського переселенського руху з території Східних Бескидів – від економічно-господарського до культурно-просвітницького. Докладно інформуючи материкових лемків про чималі успіхи земляків на чужині, часопис піднімав їм самооцінку, повертаючи надломлену віру у власні сили. Втім, така ознайомлювальна робота мала на меті не зростання еміграційних настроїв, а утвердження потреби солідарної розбудови кращого життя на Батьківщині. З іншого боку, «Наш лемко» став важливим комунікатором між лемками різних країн, єднаючи їх усвідомленням спільного минулого та потребою подолання чималих загроз. Плекаючи соборне русинство, часопис запропонував об’єднуючу ідею модернізації всіх сторін життя на теренах Лемківщини, до чого могли долучитися патріотично налаштовані українці-горяни. Завдяки поширенню такої активістської ідеології русини постали свідомою свого національного вибору та завдань спільнотою. Це мало вагоме значення напередодні важких випробувань для українців, що їх принесла Друга світова війна.

ВІЛЬНІ ЗЕМЛІ, АБО КІЛЬКА СЛІВ ПРО ПЕРШУ ХВИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ ІММІГРАЦІЇ ДО КАНАДИ 1891–1914 РОКІВ

Володимир Іванович Пилипів — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

Понад 130 років українці роблять свій внесок у розвиток Канади, збагачуючи багатокультурний ландшафт країни та зміцнюючи соціальне, економічне і культурне життя. У 2016 р. колишній прем’єр-міністр провінції Онтаріо К. Вінн зазначала з приводу святкування 125-ї річниці від початку української імміграції до Канади, що цей особливий момент є ідеальною можливістю для українських канадців усвідомити своє національне коріння а свою історію. Не менш важливим цей шлях відновлення цілісної картини української історії є і для всіх українців світу.

Стаття присвячена висвітленню першої хвилі української імміграції до Канади 1891–1914 рр. Збережені архівні документи, публікації українських канадських істориків, спогади українських піонерів та їхніх нащадків надають можливості детально простежити перші кроки становлення української діаспори в Канаді. У омріяних вільних землях українці зіткнулися з цілою низкою складних проблем, але завдяки наполегливій праці вони посіли гідне місце серед піонерів, які допомогли розвинути Канаду. Побудовані ними церкви та церковні куполи на тлі канадських прерій стали символом земних амбіцій людей, які все життя мріяли про вільні землі, free lands.

Методологічною основою дослідження є історико-системний підхід до вивчення соціальних об’єктів, інтерпретаційна дослідницька парадигма, інтегративний антропологічний підхід. Описовий і трансдисциплінарний методи дозволили синтезувати результати досліджень.

ОЦІНКА ІНСТИТУЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ САМОЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Євген Володимиорович Сірий, Людмила Володимирівна Заславська — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

Пропоноване дослідження висвітлює окремі сторони реального поточного стану розвитку молодіжної підприємницької самозайнятості в Україні, зокрема, оцінку її державного регулювання та сприяння в умовах того, що ми інтегруємося з Європою. Окремим дослідницьким сегментом було представлення соціологічних даних стосовно соціальних сторін цієї сфери, а саме: соціальне сприйняття та ставлення до підприємницьких реалій. У статті застосовано: загальнонаукові методи порівняння, описовий метод, аналіз, узагальнення та індукція, які інтегрально дозволяють відобразити об’єктивну картину у ситуації державного сприяння у сфері молодіжного підприємництва. Було надано часткову оцінку інституційній підтримці молодіжного підприємництва з боку держави в контексті основних проблем, відповідних заходів щодо його регулювання та стимулювання. На підставі соціальних обстежень була доповнена загальна оцінка щодо ситуації з молодіжною підприємницькою самозайнятістю в Україні.

Результати цієї дослідницької роботи є додатковим інформаційним джерелом щодо висвітлення ситуації з розвитком молодіжного підприємництва. Характерними для неї є досить повільні темпи розвитку підприємництва серед молоді через адміністративні, правові, фінансові, організаційні проблеми, а саме: відсутність комплексної, передусім фінансово-кредитної, методико-інформаційної, інвестиційної, освітньої підтримки. Зроблено висновок про характерну декларативність у підтримці підприємницької самозайнятості молоді з боку держави як на національному, так і на регіональному та місцевому рівнях. Дослідження має як теоретичну значимість для поновлення соціально-економічних та соціально-статистичних параметрів суспільного розвитку, так і практичну – пропозиції та обґрунтовані рекомендації органам виконавчої влади щодо подальшого сприяння розвитку молодіжного підприємництва та самозайнятості.

ГРОМАДЯНСЬКИЙ ДІАЛОГ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА РОЗВИТКУ СФЕРИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ

Оксана Володимирівна Сіра, Леонід Васильович Чупрій — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

Стаття присвячена висвітленню окремих результатів прикладної науково-дослідної роботи з вивчення питань формування системи національно-патріотичного виховання молоді в Україні, а саме – питанню міжсекторальної взаємодії у сфері національно-патріотичного виховання за викликами сучасної геополітичної ситуації. У матеріалі було використано метод системного аналізу, що дозволяє виявити та описати процес функціонування і перспективи подальшого розвитку системи національно-патріотичного виховання молоді в Україні. Також застосовувались: метод експертних оцінок, методика опитування, метод узагальнення незалежних характеристик та ін.

Пропоноване дослідження було спрямоване на виявлення специфіки та проблем становлення загальнодержавної комплексної системи національно-патріотичного виховання молоді. У цій роботі приділено увагу розвитку діалогу між державою та громадянським суспільством (громадянський діалог), адже він має на меті підвищити довіру між владою і соціумом, що, зі свого боку, є запорукою встановлення між ними продуктивних форм комунікації та взаємодії. Встановлено, що міжсекторальна взаємодія між державним та громадянським секторами у питаннях національно-патріотичного виховання успішно налагоджується. Цей так званий громадянський діалог відбувається передусім за допомогою процесуальних та конкурсних механізмів співпраці та партнерства як на національному, так і на регіональному рівнях. За результатами проведеного дослідження авторами запропоновано та обґрунтовано рекомендації і пропозиції Міністерству молоді та спорту України та іншим органам виконавчої влади щодо вдосконалення національно-патріотичного виховання в напрямку становлення його як цілісної загальнодержавної системи. У роботі показана необхідність проведення системних, моніторингових соціологічних досліджень задля отримання достовірної інформації щодо розвитку цієї сфери, впливу на неї сьогоденних тих чи інших обставин.

«КОНФЛІКТИ НОВОГО ПОКОЛІННЯ»: ТРАНСКУЛЬТУРНИЙ СТАН ТА СОЦІОЕМПІРИЧНИЙ АНАЛІЗ

Інна Петрівна Шевель, Катерина Анатоліївна Важна — Fri, 02 Sep 2022 00:00:00 +0300

У статті аналізуються різні наукові підходи до вивчення конфліктів у галузі міжнародних відносин, соціології, політології. Автор висвітлює структуру конфліктів, яка має системне сприйняття на конфліктогенні фактори. Сучасний стан вивчення конфліктів демонструє зв’язок із міжнародними відносинами як фактор потенційного впливу на суб’єкти конфліктів. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування появи конфліктів, які трансформуються в нові вектори, та їх розв’язання в сучасному світі. Методологія полягає в соціоемпіричному аналізі вивчення конфліктів. Аналіз демонструє еволюцію і динаміку розвитку конфліктів. Наукова новизна відповідає реаліям, які відбуваються сьогодні. Прояв конфлікту нового покоління – це явище, яке важко прогнозувати і прийняти правильні рішення, регулювання. Як видно, що всі нові види конфліктів проникають у соціальні процеси суспільства, модернізуються і весь час запозичують нові зразки прояву конфліктів, суперечностей і напруження серед населення. Висновок: будь-який конфлікт визначає руйнівну силу в політичних, соціальних, міжнародних, культурних, етнічних, геополітичних відносинах. На основі статистичних даних соціологічного дослідження вивчається тенденція, що для регулювання світових конфліктів, які прогнозують війну, застосовуються методи нестандартної протидії, щоб не призвести до глобальної небезпеки світу.