ПРИСУТНІСТЬ РИМЛЯН НА ТЕРИТОРІЇ ОЛЬВІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У І–ІІ СТ. Н. Е. В КОНТЕКСТІ ВІЙСЬКОВОЇ ПОЛІТИКИ ДОБИ ПРИНЦИПАТУ

Анотація

Зацікавленість Риму відродженою наприкінці І ст. до н. е. Ольвією була зумовлена, в першу чергу, убезпеченням північно-східних рубежів імперії від набігів сарматських племен та захистом важливих торгівельних шляхів Північного Причорномор’я. Зміцнення кордонів Мезії, яка стала прикордонною провінцією і плацдармом у просуванні римської держави на території грецьких полісів Південної України, а також розуміння важливості Ольвії як найбільшого між західним Понтом і Таврикою античного міста, спонукало римлян підтримати та відновити військовий потенціал цього полісу. Метою цього дослідження і є аналіз військової допомоги і присутності римських військ на території ольвійської хори. У статті використано історико-генетичний метод дослідження: послідовно розкрито процес становлення ольвійсько-римських військових зв’язків і причину їх появи. Також з’ясовано важливість Ольвії для Риму в силу її зручного географічного розташування як однієї з ланок стримуючої системи північнопонтійських укріплень (limes Olbiopolitanus) задля запобігання нападам варварських племен. Показано, що стратегічний комплекс Нижнього Побужжя слугував віддаленим прикриттям дунайського кордону Римської імперії. Він стримував проникнення варварів на Дунай і забезпечував безпеку сухопутної дороги з Мезії в Таврику. Доведено, що Ольвія посідала важливе місце в системі зовнішньополітичних зв’язків Риму з Херсонесом та Боспорським царством та слідувала у фарватері римської стратегії у даному регіоні. Зроблено висновок, що римська військова присутність в Ольвії сприяла процвітанню і убезпечувала місто від нападів скіфів та сарматів.