Метарефлексія корупційних практик: інтерсекція дискурсивних матриць та міжнародної комунікації

Анотація

Наративи корупційних практик, функціонуючи у складних політико- економічних констеляціях, конституюють собою не лише соціальну патологію, але й інструмент глобальної стратегічної комунікації. Дискурсивна артикуляція корупції в інтернаціональному вимірі обумовлюється гетерогенними когнітивними структурами, що інтегрують ідеологічні парадигми, медіаефекти та правові диспозиції. Актуалізація проблематики детермінується необхідністю рефлексивної експлікації корупційних феноменів у координатах транснаціональних комунікаційних потоків, де взаємодія політичних, економічних і семіотичних компонентів набуває невідворотного глобалізаційного характеру.

Методологічний каркас дослідження синтезує критичний дискурс- аналіз, постструктуралістську герменевтику та системний підхід до аналізу міжнародних комунікацій. Використання інтердисциплінарної методики уможливлює виявлення латентних механізмів конструювання корупційних смислів у медійному та політичному просторах.

Результати дослідження демонструють, що корупційні наративи перформативно функціонують у політичній семіосфері, де вони не лише репродукують владні диспозиції, але і слугують механізмом регулювання суспільних уявлень. Виявлено, що дискурсивні матриці, через які інтерпретується корупція, інкорпорують полісемантичні смислові інверсії, що опосередковують легітимаційні й делегітимаційні аспекти політичних режимів. Аналіз ключових семантичних опозицій у публічних та дипломатичних дискурсах висвітлює специфічну інтерференцію між локальними і глобальними стратегіями маніпуляції корупційною проблематикою. Дослідження доводить, що семіотичні конструкти корупційності формуються у взаємодії політичних інститутів, медіакорпорацій та міжнародних організацій, що функціонують у межах дискурсивних режимів влади.

У висновках наголошується на необхідності подальшої реконцептуалізації корупції як складної комунікативної конструкції, що зазнає динамічних трансформацій під впливом інформаційно-комунікаційних технологій. Зауважується на важливості переосмислення ролі медіадискурсів у легітимації антикорупційних заходів, що, будучи вкоріненими у владні парадигми, часто функціонують як механізми прихованої політичної інструменталізації.