Інвестиційні ризики Китаю в нафтову інфраструктуру Анголи: економічний, соціальний та політичний аналіз

Анотація

У статті розглядаються інвестиційні ризики Китаю в нафтову інфраструктуру Анголи в умовах їх партнерства, зосереджуючись на економічних, соціальних та політичних показниках, що впливають на повернення кредиту Китаю шляхом імпорту нафти з Анголи. Метою цього дослідження є аналіз впливу прямих китайських інвестицій на політичний, соціально-економічний та макроекономічний розвиток африканських країн на прикладі Анголи, вивчення змін у повсякденному житті та інфраструктурі до і після китайських інвестицій. Методологічною основою статті є принцип багатофакторності, який вивчає всі об’єктивні та суб’єктивні фактори, що впливають на історичні процеси, що дозволяє провести ретельний аналіз відносин Китаю та Анголи. За допомогою статистичного методу та з використанням вторинних джерел, таких як МВФ, Світовий банк, Національний банк Анголи та ANPG, автором було проаналізовано довідковий і статистичний матеріали, що простежують специфіку відносин між КНР і Анголою в політичній та економічній сферах. Метод прогнозування допоміг спрогнозувати можливий розвиток для «Ангольської моделі» в контексті китайсько-африканських відносин. Встановлено, що основні проблеми ефективного управління ресурсами в економіці Анголи включають обмежену якість інституцій, недостатній людський капітал і залежність від китайських інвестицій, що призводить до збільшення боргу та ускладнює диверсифікацію економіки.

У загальному висновку підкреслено, що китайська економічна діяльність в Анголі може стати прикладом для африканських країн, які розвиваються, особливо для тих, у яких є значні енергетичні ресурси. «Ангольська модель» надає китайським компаніям доступ до сировини, включаючи сиру нафту, та відкриває ринки для китайської продукції, дозволяючи їм інвестувати у партнерські країни, однак обмеження виникають через збройні конфлікти та політичну нестабільність, що збільшує інвестиційні ризики та ускладнює розширення політичного впливу.