Українсько-польське сусідство міжвоєнного часу у дзеркалі русинської періодики

Анотація

Мета статті – з’ясувати специфіку рецепції українсько-польського діалогу русинськими публіцистами у міжвоєнний час. Завданням дослідження є всебічний аналіз проблематики українсько-польських взаємин, представленої на шпальтах часопису «Наш лемко». Дослідницька методологія спирається на звичне для праць з історії науки поєднання принципів (історизму та об’єктивності) і методів (філософських, загальнонаукових та спеціально-історичних) наукової праці. У підсумку відзначено, що різнопланові публікації на сторінках «Нашого лемка» дають можливість сформувати стереоскопічну картину ставлення чиновників Другої Речі Посполитої до українських мешканців Східних Бескидів. Реконструйована нами картина переконливо демонструє цілковите зневажання польською державою громадськими і культурно-освітніми правами лемків, попри задекларовані міжнародні зобов’язання та загальноцивілізаційні засади людського співжиття. Тож чималу повагу викликає смілива громадська позиція редколегії «Нашого лемка» на чолі з головним редактором Юліаном Тарновичем. Ризикуючи власною безпекою і добробутом, безперервно зазнаючи постійно зростаючого цензурного тиску та поліційних переслідувань, співробітники часопису невтомно працювали над плеканням серед своїх читачів почуття загальноукраїнської соборності й етнічної своєрідності. Утверджуючи принципи соціального й національного солідаризму у русинському середовищі, публіцисти «Нашого лемка» доводили історичну стійкість українців у їхній екзистенційній боротьбі із сусідами за право на культурне й політичне самовизначення. Значною мірою завдячуючи їхній жертовній праці, попри розділеність матірних теренів кордонами центральноєвропейських країн та розпорошеність континентами, в наш час лемки є однією з найбільш національно свідомих етнографічних спільнот української нації.