Геокультурні трансформації українців у процесі європейської інтеграції

Анотація

Стаття присвячена дослідженню геокультурної трансформації українців, яка відбулася протягом років незалежності щодо зовнішньополітичного курсу розвитку держави. Було визначено, що європейська інтеграція набувала актуалізації серед українців у періоди криз, зокрема Помаранчевої революції 2004 року, Революції гідності 2013–2014 років, а також із початком повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році, що максимально консолідувало націю до рівня 90 % підтримки вступу до ЄС і НАТО, зруйнувавши усі інші територіальні та ідеологічні відмінності серед громадян. Використовуючи статистичний і порівняльний методи, вдалося виявити політико-інтеграційні події, які суттєво змінили настрої громадян щодо західного вектора інтеграції. Системний метод дозволив розкрити сутність європейської інтеграції не лише як географічне розширення кордонів, правову імплементованість правил чи забезпечення економічного зростання, а й через сприйняття та включення в соціальні практики базових європейських цінностей (рівності, свободи, демократії, верховенства права тощо), визнання і дотримання яких є ключовим для країн-кандидатів.

Для українців все ще характерні ряд пострадянських цінностей і соціальних практик, орієнтованих на колективістську свідомість та етатистську (патерналістську) парадигму державного управління, неунормовані питання верховенства права, гендерної рівності, толерантності. Водночас дослідження останніх років фіксують індивідуалістські настрої та домінування людиноцентричних ціннісних орієнтирів, що наближає та збільшує шанси України на швидку адаптацію до реальності співжиття з європейськими націями. Відповідно, набула підтвердження гіпотеза, що геокультурна трансформація українців можлива за умови усвідомленої зміни соціальних практик у процесі європейської інтеграції.