ГЕОПОЛІТИКА: ЕВОЛЮЦІЯ ІДЕЙ У КОНТЕКСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ МИРНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ ДЕРЖАВАМИ

Анотація

У статті проаналізовано основні положення геополітики, викладені у працях класиків Х.-Дж. Маккіндера, Р. Челлена, А.-Т. Мехена, К. Хаусхофера, К. Шмітта, а також з’ясовано основні напрями імплікаційних змін у першорядних геополітичних положеннях. Мета статті – окреслити основні теоретичні виклади науковців, які сформували підґрунтя геополітичного підходу до дослідження міжнародних відносин, із проєкцією у новітнє бачення геополітики, її трансформацій та значення для сучасного політичного світоустрою, безпечного співіснування, розподілу інтересів та балансу провідних сил на міжнародній арені.

Методологічним підґрунтям дослідження стало використання міждисциплінарного поєднання низки підходів, інтегрованих з історії, політології, теорії міжнародних відносин з опорою на загальнонаукові методи аналізу і синтезу, контекстуального аналізу та узагальнення.

Зроблено висновки, що спільною візією дослідників – теоретиків геополітики – є розуміння держави як окремого просторово-географічного організму, особливості якого впливають на специфіку її зовнішньополітичних пріоритетів, а відповідно – міжнародної комунікації. Нині сформульована ними концепція протистояння з урахуванням морської могутності хоча і продовжує визначати основні зовнішньополітичні доктрини сучасних держав, однак не залишається єдиною і домінуючою. Вважаємо, що одвічною цінністю їх ідей
є твердження, що врахування «географічних» моментів дає змогу зрозуміти справжній баланс сил без застосування зброї, що, на нашу думку, є важливим фактором збереження мирних взаємовідносин між державами.

Водночас неоднозначність та полярність більшості сучасних критичних публікацій, наприклад, щодо «українського питання» (хоча будемо справедливими, що більшість із них – це почасти публіцистичне теоретизування, яке не претендує на науковий аналіз), слугує своєрідним підкріпленням критичного ставлення до геополітики, зокрема з огляду на її вертикальність, двомірність, підпорядкування тощо, що власне і стало підґрунтям формування її альтернативних концепцій у руслі критичної геополітики, феміністської геополітики, альтер-геополітики, антигеополітики,  біополітики і под.