ТЕОРЕТИЧНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ІДЕЙ І ПОГЛЯДІВ Н. МАКІАВЕЛЛІ

Автор(и)

  • Максим Ігорович Ратніков Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького http://orcid.org/0000-0002-8066-2527

DOI:

https://doi.org/10.31866/2616-745x.6.2020.218793

Ключові слова:

Макіавеллі, реалізм, государ, теорія реалізму, політична філософія, антиісторизм

Анотація

Основною метою статті є виявлення факторів, що вплинули на основи формування концепцій Н. Макіавеллі. Методологія була заснована на елементах структурного та функціонального аналізу. Використовуючи теорії Э. Дюркгейма, А. Редкліффа-Брауна, Мертона, автор розглядав систему, в якій усі частини служать для задоволення потреб системи в цілому, забезпечуючи її існування у зовнішньому середовищі концептуальних полів. У результаті було виявлено, що основи теоретичної бази Н. Макіавеллі знайшли своє відображення у пануванні історичного методу й опорі на античних авторів. Макіавеллі використовував цей історичний метод некритично. Його приклади абстраговані від історичного контексту і занадто грубо застосовані до його сучасників. Государ був першим політичним памфлетом, який відхилив трансценденталізм, у тому вигляді, в якому він існував до Канта. Під цим розуміється відмова від наявності будь-якого єдиного ціннісного орієнтиру. Іншим теоретичним методом став історичний. Через політичні причини Н. Макіавеллі не міг вказувати прямо на сучасників. Тому він вишуковав за допомогою античних авторів зручні метафоричні історії для пояснення своєї позиції. Основою методології Макіавеллі був постулат, що влада передує закону, звичаю і юстиції. Макіавеллі стверджував, що злість людської природи, нерозсудливість населення, і тенденція товариств вироджуватися може в якійсь мірі контролюватися або регулюватися законами, які, будучи встановленими, викликають у людях ініціативність і терпимість. Він вважав, що люди не роблять добро без необхідності. Тим самим простежується ставлення до законів як до надбудови звичаїв. За цих умов хороших законів не може бути там, де немає добре озброєної виконавчої влади. Макіавеллі вважав, що безпека всіх держав будується на основі військової дисципліни, яка в свою чергу ґрунтується на хороших законах. При цьому військова безпека є первинною, і без неї не може існувати щось законне. Це переказ ідей Полібія, який так само стверджував, що перед буквами закону повинна бути якась примусова сила, щоб змусити людей до виконання їх обов’язків.

Біографія автора

Максим Ігорович Ратніков, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

кандидат політичних наук

Посилання

Alimardonov, T. (2014). ‘Nravstvennye problemy gosudarstvennogo upravleniya v proizvedeniyakh Nikkolo Makiavelli i Mukhammeda Kazi’ [Moral problems of public administration in the works of Niccolo Machiavelli and Muhammad Kazi]. Vestnik Chelyabinskogo gosudarstvennogo universiteta [Bulletin of Chelyabinsk State University], no. 14 (343), pp. 80–84.

Bühlmann, H. (2007). ‘The History of ASTIN. Invited Lecture at the 50 Years Anniversary of ASTIN’. ASTIN Bulletin: The Journal of the IAA, Vol. 37, pp. 191–202. DOI: https://doi.org/10.1017/S0515036100014835.

Dergachev, A. Yu., Vil'khovskaya, N. I. (2014). ‘Tvorcheskoe nasledie N. Makiavelli kak istochnik sovremennogo politicheskogo diskursa’ [Machiavelli's creative heritage as a source of modern political discourse]. Interekspo Geo-Sibir' [Interekspo Geo-Siberia], no. 6, pp. 20–24.

Donaldson, P. S. (1988). Machiavelli and Mystery of State. Cambridge University Press.

Kocis, R. (2004). Machiavelli Redeemed: Retrieving His Humanist Perspectives on Equality, Power, and Glory. Lehigh University Press.

Limonov, V. A. (2008). Limonov, V. A. (2008). ‘Filosofiya istorii Nikkolo Makiavelli’ [Philosophy of Niccolo Machiavelli History]. Obshchestvo. Sreda. Razvitie (Terra Humana) [Society. Environment. Development (Terra Humana)], no. 4, pp. 23–32.

Machiavelli, N. (1982). «Gosudar'» ili «Rassuzhdeniya na pervuyu dekadu Tita Liviya» [The Prince, or Discourses on the First Decade of Titus Livy]. Moscow: Nauka.

Mirzaev, S. B. (1986). Polybius. Moscow: Yuridicheskaya literatura.

Sapronov, P. A. (2011). ‘Desakralizacija temy vlasti u N. Makiavell i T. Gobbsa’ [Desacralization of the theme of power by N. Machiavell and T. Hobbes]. Vestnik Russkoj hristianskoj gumanitarnoj akademii [Bulletin of the Russian Christian Humanitarian Academy], no. 3, pp. 60–67.

Schultz, E. E. (2014). ‘Nikkolo Makiavelli i skladyvanie osnov teorii social'nogo protesta’ [Niccolo Machiavelli and the formation of the foundations of the theory of social protest]. Via in tempore. Istorija. Politologija [Via in tempore. History. Political science], no. 1, pp. 198–202.

Wagner, H. L. (2005). Renaissance Political Analyst and Author. Chelsea House Pub.

Wigh, M. (2005). Four Seminal Thinkers in International Theory: Machiavelli, Grotius, Kant, and Mazzini. Oxford University Press.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-11

Як цитувати

Ратніков, М. І. (2020). ТЕОРЕТИЧНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ІДЕЙ І ПОГЛЯДІВ Н. МАКІАВЕЛЛІ. Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, (6), 226–237. https://doi.org/10.31866/2616-745x.6.2020.218793

Номер

Розділ

СУСПІЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ