DOI: https://doi.org/10.31866/2616-745x.4.2019.177619

ОСОБЛИВОСТІ ПРИМИРЕННЯ ТА ЙОГО ПЕРСПЕКТИВИ НА РІЗНИХ СТАДІЯХ НАСИЛЬНИЦЬКОГО КОНФЛІКТУ

Kostiantyn Semchynskyi

Анотація


Визначення перспектив примирення на різних стадіях насильницького конфлікту постає наразі актуальним питанням, оскільки вже під час конфлікту закладаються підвалини пост-конфліктного врегулювання, від якого залежить ефективність примирення та можливість розбудови миру в майбутньому. Метою роботи є дослідження особливостей взаємодії як між сторонами впродовж глибинного міждержавного конфлікту, так і між сторонами впродовж громадянського конфлікту в межах держави. Застосувавши системні, аналітичні і компаративні методи, автор характеризує політичне примирення як довготривалий суспільно-інклюзивний процес, який покликаний трансформувати невдоволене співіснування сторін конфлікту у спільну політичну участь у суспільних інституціях і політичних процесах за допомогою поступового виховання поваги як до нових інституцій, так і до колишніх ворогів. Чотири складові примирення – мир, справедливість, правда і прощення, – мають бути взаємопов’язані в цьому процесі. У результаті дослідження автор визначає обов’язковими елементами взаємодії між сторонами впродовж і після насильницького конфлікту суспільно-психологічні засоби сприйняття і трактування минулого та майбутнього, розбудову позитивних відносин і переформатування в них культурно-ціннісної парадигми, а також трансформацію соціально-економічної реальності. У висновках виявлено, що ідеальної моделі чи досконалого методу примирення після насильницького конфлікту не існує, тому у кожному конкретному випадку особливості примирення залежать від здатності сторін творчо та ефективно підходити до процесу примирення, від їхньої здатності консолідовано прийняти втрати, жорстокість і біль минулого задля перспектив спільного майбутнього. Водночас, автор робить висновки про те, що перспективи примирення впродовж і після завершення насильницького конфлікту визначаються практичним проявом співробітництва та створенням надійних запобіжників проти рецидиву конфлікту в майбутньому задля розбудови стійкого і тривалого позитивного миру між сторонами.

Ключові слова


конфлікт; примирення; політичний процес; розбудова миру; суспільство; насильство

Повний текст:

PDF

Посилання


Galtung, J. (1995). ‘Kul'turnoe nasilie’ [Cultural violence]. Sotsial'nye konflikty: ekspertiza, prognozuvannya, tekhnologії dozvolu [Social conflicts: expertise, forecasting, technology solutions], issue 8, pp. 34–38.

Dwyer, S. (2003). ‘Reconciliation for Realists’. Dilemmas of Reconciliation: Cases and Concepts. Waterloo, Ontario, Wilfrid Laurier University Press.

Hamber, B., Kelly, G. (2004). ‘A Working Definition of Reconciliation’. Community Relations Council, [online]. Available at: https://www.community-relations.org.uk/publications/working-definition-reconciliation-0 [Accessed 07 February 2019].

Kelman, H. C. (2010). ‘Conflict Resolution and Reconciliation: A Social-Psychological Perspective on Ending Violent Conflict Between Identity Groups’. Landscapes of Violence, vol. 1, no. 1, article 5, [online]. Available at: <http://dx.doi.org/10.7275/R5H12ZX0 > [Accessed 28 February2019].

Lederach, J. P. (2001) ‘Civil Society and Reconciliation’. Turbulent Peace: the Challenges of Managing International Conflict. Washington DC, USIP.

Philpott, D. Powers, G. F., eds. (2010). Strategies of Peace. Transforming Conflict in a Violent World. New York, Oxford University Press.


Пристатейна бібліографія ГОСТ






Copyright (c) 2019 Костянтин Валерійович Семчинський

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.