ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КРІЗЬ ПРИЗМУ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

Анотація

У статті досліджуються багатоаспектні особливості впливу громадської думки на формування й реалізацію зовнішньополітичної діяльності країни. Використовувався міждисциплінарний підхід, який поєднав напрацювання з соціології, права, політології та міжнародних відносин. На основі історичного методу вдалося екстраполювати отримані практики ХХ ст. щодо врахування суспільної думки на сучасні міжнародні події, системний метод визначив державу як суб’єкта міжнародних відносин, враховуючи окрему роль її інститутів, порівняльний метод дозволив вирізнити особливості впливу громадян на державні рішення у різних політичних режимах, а біхевіористський – дозволив виокремити умови зміни поведінки громадян, суспільства щодо зовнішньої політики. Здійснений аналіз наукових підходів реалізму та лібералізму визначив історичні епохи їх формування та основні тенденції врахування або ігнорування настроїв громадян на рівні державної політики щодо короткострокових та стратегічних завдань влади в реалізації її зовнішньої політики. Було визначено групи країн, де вони  найбільш відображаються. Важливим висновком дослідження, відповідно, стало окреслення маніпулятивної складової формування громадської думки за допомогою ЗМІ, особливо демократичними країнами, щодо найбільш важливих подій типу вторгнення в іншу країну, коаліційна участь у міжнародних конфліктах, інтервенція, членство в міжурядових організаціях тощо. Відповідно, було доведено, що громадська думка є важливим процесом легітимації зовнішньополітичної діяльності держави як всередині держави, так і у взаємодії з міжнародними акторами.