Технології міжнародної безпеки в контексті дилеми безпеки та стратегічної невизначеності

Анотація

Актуальність статті зумовлена загостренням дилеми безпеки в умовах стратегічної невизначеності сучасної міжнародної системи. Мета дослідження: виокремити та систематизувати технології міжнародної безпеки як механізми зменшення невизначеності, підвищення передбачуваності стратегічної взаємодії і трансформації дилеми безпеки з екзистенційної в керовану. У дослідженні застосовано технологічний підхід, що поєднує структурний реалізм, когнітивну теорію сприйняття та інституціоналізм. Наукова розвідка реалізована через п’ятиетапну аналітичну процедуру: діагностика типу невизначеності, формулювання функціональної задачі, опис структури технології, оцінка механізму дії, визначення меж застосування. У результаті ідентифіковано ключові технології управління невизначеністю: стратегічна прозорість та верифікація, інституціоналізований стратегічний діалог, стримування з обмеженою демонстративністю, формування безпекових спільнот, глобальна взаємозалежність. Кожна технологія адресно впливає на конкретний тип невизначеності (інтерпретаційну, матеріальну, процедурну, ідентифікаційну), зменшуючи простір для хибних інтерпретацій та обмежуючи ескалаційні спіралі. У висновках заявлено, що дилема безпеки не підлягає абсолютному усуненню, але може бути трансформована через цілеспрямоване технологічне управління. Запропонована концептуальна модель надає нормативно-інструментальну основу для розроблення зовнішньополітичних стратегій, сприяючи стабілізації міжнародної системи в умовах анархії.