Африканський регіон у геополітичних інтересах Сполучених Штатів Америки на сучасному етапі

Анотація

Мета статті полягає у розкритті сучасних геополітичних інтересів США в Африці, а її завданнями є окреслити основні чинники, що впливають на геополітичні інтереси держави в регіоні; з’ясувати їх основні складові та особливості реалізації; виокремити перспективи посилення американської присутності у регіоні. У ході дослідження застосовано системний підхід, який допоміг встановити взаємозв’язок окремих подій та їх вплив на формування геополітичних інтересів США в Африці, а також сформувати цілісну картину еволюції зовнішньої політики США щодо регіону. Використання хронологічного методу та івент-аналізу дало можливість проаналізувати процес формування сучасного африканського зовнішньополітичного вектора США, а порівняльний аналіз дозволив виокремити зміни у зовнішній політиці США на сучасному етапі. Для прогнозування перспектив посилення американської залученості до справ регіону, враховуючи нові безпекові виклики, було застосовано прогностичний метод.

Сьогодні рівень зацікавлення великих держав Африканським регіоном і, як наслідок, зростання впливу цих країн є досить динамічними. Для США регіон є надзвичайно важливим у економічному, безпековому та політичному аспектах, особливо як тимчасовий (потенційно постійний) член Ради Безпеки, а також Генеральної Асамблеї ООН. Майбутні президентські вибори у США можуть значно змінити архітектуру сил у межах регіону, проте незалежно від того, хто переможе на виборах, США повинні зберігати тут фокус уваги. Державі слід модернізувати систему AFRICOM для можливості превентивного реагування на військові заворушення і, як наслідок, недопущення хунти до влади та поширення екстремістського руху. У тих державах, де хунта прийшла до влади і де це можливо, США мають зосередитися на створенні позитивних стимулів для повернення до демократичного правління. Також Вашингтону варто наступного року поновити Закон про зростання та можливості в Африці (AGOA), враховуючи, з одного боку, особливу вигоду регіону через збільшення експорту, а з іншого боку, гарантування довгострокової перспективи і, як наслідок, непрямого впливу США на континент. Водночас Сполучені Штати повинні залучати інструменти та розвивати галузі співпраці, протидіючи китайському і російському впливу, приміром, розширювати використання інструментів «м’якої сили», координувати співробітництво з державами регіону зі своїми союзниками, які теж мають тут свої інтереси (ЄС, Туреччина, Об’єднані Арабські Емірати, Японія та ін.), посилювати взаємодію із регіональними партнерами (Єгиптом, Марокко, Кенією, Беніном, Кот-д’Івуаром, Ганою, Того, Камеруном і Нігерією). США слід акцентувати увагу саме на економічній та безпековій співпраці, а не на розвитку політичної волі, адже саме такий алгоритм дій, імовірно, стане дійовим конкретно до зазначеного регіону.