ПЕРСУАЗИВНИЙ КОМПОНЕНТ ЦИФРОВОЇ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31866/2616-745x.4.2019.177655

Ключові слова:

персуазивність, цифрова публічна дипломатія, твіпломатія, ефект парасоціальної інтеракції

Анотація

Метою статті є дослідження персуазивності в цифровому публічному дипломатичному дискурсі. Персуазивний компонент досліджуємо за допомогою дискурсивного, семантичного, синтаксичного, а також стилістичного аналізів. Імпліцитні смисли дипломатичної комунікації встановлюємо, користуючись методами прагмалінгвістики. У результаті дослідження надано визначення цифрової публічної дипломатії як комунікативного явища, що здійснюється з використанням веб- та інформаційно-комунікаційних технологій. Встановлено прагматичні інтенції цифрового публічного дискурсу, серед яких передача офіційної позиції та формування іміджу держави за допомогою інтернет-мережі. Цифрова публічна дипломатія або твіпломатія сприяє відкритості і доступності міжнародної діяльності, дозволяє охопити широку аудиторію, здійснювати на неї персуазивний вплив. Зокрема,в статті докладно проаналізовано експліцитні та імпліцитні мовні засоби персуазивного впливу, які використовує на своїй сторінці в Twitter теперішній президент США Дональд Трамп, формуючи зовнішню політику країни з урахуванням інтересів американських виборців. Серед персуазивних лексичних засобів варто відзначити емоційно-забарвлену лексику та кліше, фразові дієслова та колоквіалізми, які надають особливу тональність президентським твітам, відтворюючи емоційність та прямолінійність стилю Трампа. Використання граматичних засобів персуазивності (найвищого ступеню порівняння прикметників і прислівників, інтенсифікаторів, окличних речень) допомагає виразити гіперболізованість оцінок та категоричність стилю Дональда Трампа. У публічній дипломатії американський президент практично не використовує стилістичні засоби, лише деякі епітети, стерті метафори,повтори й асонанс. Здобуті результати сприяють подальшій науковій розробці проблеми персуазивної комунікації, в цифровій дипломатії зокрема.

Біографія автора

Viktoriia Skriabina, Київський національний лінгвістичний університет

кандидат філологічних наук, доцент

Посилання

Azhezh, K. (2006). Chelovek govorjashhij: Vklad lingvistiki v gumanitarnye nauki [The Speaking Human: The Contribution of Linguistics to Humanitarian Sciences]. Мoscow: Editorial URSS.

Burkart, R. (1998): Kommunikationswissenschaft. Grundlagen und Problemfelder. Umrisse einer interdisziplinären Sozialwissenschaft. Wien.

Chernjavskaja, V. E. (2006). ‘Diskurs vlasti i vlast' diskursa: problemy rechevogo vozdejstvija’ [Discourse of Power and Discourse Power: Issues of Speech Influence]. Moscow: Flinta: Nauka.

Cull, N. J. (2006). ‘Public Diplomacy» Before Gullion: The Evolution of a Phrase’. USCCenter on Public Diplomacy, [online]. Available at: https://www.uscpublicdiplomacy.org/blog/public-diplomacy-gullion-evolution-phrase [Accessed 27 February 2019].

Donald J. Trump. Twitter, [online]. Available at: https://twitter.com/realDonaldTrump?ref_src=twsrc%5Egoogle%7Ctwcamp%5Eserp%7Ctwgr%5Eauthor [Accessed 04 March 2019].

Edsall, Т. B. (2015). ‘Euro-Trump’. The New York Times, [online]. Available at: https://www.nytimes.com/2015/11/18/opinion/campaign-stops/euro-trump.html [Accessed 05 March 2019].

Golodnov, A. V. (2003). Lingvopragmaticheskie osobennosti persuazivnoj kommunikacii (na primere sovremennoj nemeckoj azychnoj reklamy) [Linguistic and Pragmatic features of Persuasive Communication (Based on Contemporary German-Language Advertising)].D.Ed. Herzen State Pedagogical University of Russia, St. Petersburg.

Halliday, M. A. K. (1978). Language as Social Semiotic: The Social Interpretation of Language and Meaning. London: Arnold.

Jäckel, M. (1995). ‘Interaktion. Soziologische Anmerkungen zu einem Begriff’. Rundfunk und Fernsehen, no. 43, pp.463–476.

Karasik, V. I. (2002). Jazykovoj krug: lichnost', koncepty, diskurs [Language Circle: Personality, Concepts, Discourse]. Volgograd: Peremena.

Landale, J. (2018). ‘Shcho take dyplomatiia “vohniu i liuti” Donalda Trampa’ [What is Donald Tramp’s "Fire and Fury" Diplomacy]. BBC, [online]. Available at: https://www.bbc.com/ukrainian/features-44507538 [Accessed 25 February 2019].

Merten, K. (1977). Kommunikation. Eine Begriffs- und Prozessanalyse. Opladen.

Perelman, Ch. (2000). A New Rhetoric: A Treatise on Argumentation. Notre Dame (Ind.): Univ. of Notre Dame Press.

Pocheptsov, G. G. (2001). Kommunikativnye tehnologii XX veka [Communicative Technologies of the ХХ century]. Мoscow :Refl-Buk; Kiev : Vakler

Skriabina, V. B. (2018). ‘Linhvistychni aspekty persuazyvnosti v dyplomatychnomu dyskursi’ [Linguistic Aspects of Persuasion in Diplomatic Discourse]. Mizhnarodni vidnosyny: teoretyko-praktychni aspekty [International Relations: Theory and Practical Aspects], issue 2, pp. 93–98. DOI: 10.31866/2616-745x.2.2018.133362.

Terentij, L. M. (2010). ‘Diplomaticheskij diskurs kakosobaja forma politicheskojkommunikacii’ [Diplomatic discourse as a Special Form of Political Communication]. Voprosy Kognitivnoi Lingvistiki [Questions of Cognitive Linguistics], no. 1. pp.47–56.

Trophymenko, М., Balabanov, К. (2013). ‘Publichna dyplomatiia» yak vidpovid na vyklyky suchasnosti’ [Public Diplomacy as a Solution to Modern Challenges]. Ukraina Dyplomatychna [Diplomatic Ukraine], issue 14, pp. 989–1007.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-07-08

Як цитувати

Skriabina, V. (2019). ПЕРСУАЗИВНИЙ КОМПОНЕНТ ЦИФРОВОЇ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ. Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, (4), 249–259. https://doi.org/10.31866/2616-745x.4.2019.177655

Номер

Розділ

СУСПІЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ